ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа №826/14913/13-а
касаційне провадження №К/9901/31188/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Тес" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя - Степанюк А.Г.; судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/14913/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Тес" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім-Тес" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 № 0004562201 та від 11.09.2013 № 0004572201.
Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.09.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004562201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 0,46 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім-Тес" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій, а також звертає увагу на відсутність доказів того, що, укладаючи спірні договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Тес" щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА КЛ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонметал захід", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУ КАМ", Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СТРОЙБУД", Приватним підприємством "Унісон Дизайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛУБ С" за період з 01.04.2012 по 30.06.2013, результати якої оформлено актом від 27.08.2013 № 743/22-01/35677062.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій із придбання підрядних робіт (будівельно-монтажних, монтажно-сантехнічних, електромонтажних, робіт із прокладення кабелю) в Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА КЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонметал захід", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУ КАМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СТРОЙБУД", Приватного підприємства "Унісон Дизайн", Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛУБ С" з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004562201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 642976,54 грн. за основним платежем та 321488,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 11.09.2013 № 0004572201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1524061,32 грн. за основним платежем та 381015,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.