ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17925/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Огороднік К.М., Банасько О.О., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ОСОБА_1 - адвокат Махиня М.В. (ордер серія КС № 57140),
кредитора АТ "Експобанк" (правонаступник ТОВ "ФК "Астер-Фінанс") - Комаровський Д.В. (керівник),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020
у справі № 910/17925/14
за позовом ліквідатора Фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О. арбітражного керуючого Степаненка В.В.
до ОСОБА_2,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідвест"
про визнання договорів недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію
в межах справи №910/17925/14
за заявою Фізичної особи-підприємця Гордійчука І.О.
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі №910/17925/14 про банкрутство ФОП Гордійчука І.О.
Постановою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 ФОП Гордійчука І.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Степаненка В.В.
26.10.2016 між Гордійчуком І.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідвест" було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за номером № 2790.
31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідвест" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Олофінським О.В. за номером № 5995.
Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Степаненко В.В., звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати договори недійсними та скасувати рішення про їх державну реєстрацію.
За твердженням позивача боржник без відома ліквідатора боржника відчужив належне йому майно, що суперечить приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/17925/14 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2790 від 26.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кударенко В.М. щодо квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5995 від 31.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Олофінським О.В. щодо квартири АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 32131091 від 31.10.2016. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ліквідатора ФОП Гордійчука І.О., арбітражного керуючого Степаненка В.В.
Обґрунтовуючи правомірність звернення до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 зазначала, що є дружиною Маняченко О.А. (свідоцтво про одруження І-БК №102648 від 28.04.2000), а квартира АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 за результатами розгляду апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі №910/17925/14 залишено без змін.
Судові рішення обґрунтовані наявністю правових підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу №2790 від 26.10.2016, оскільки спірний договір укладено банкрутом в ході ліквідаційної процедури за відсутності відповідних повноважень, без погодження з ліквідатором, без згоди іпотекодержателя ПАТ "КБ "Експобанк".
При визнанні недійсним договору купівлі-продажу №5995 від 31.10.2016 суди виходили з того, що ОСОБА_4, укладаючи з ТзОВ "МІДВЕСТ" вказаний договір з інтервалом у п`ять дній, був обізнаний, що право власності на спірну квартиру було отримано ТзОВ "МІДВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу №2790 від 26.10.2016, укладеного з ФОП Гордійчуком І.О., який за відсутності повноважень відчужив спірне майно перебуваючи в процедурі банкрутства.
Враховавши, що договір №5995 від 31.10.2016 став підставою для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №32131091 від 31.10.2016, суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування даного рішення.
При цьому, зважаючи на те, що предметом судового розгляду в даному випадку є спір про визнання недійсним договорів укладених щодо майна банкрута та проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, даний спір безпосередньо пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ФОП Гордійчука І.О., апеляційний господарський суд з посиланням на положення статті 16 ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на час розгляду справи), визнав необґрунтованим довід ОСОБА_1 стосовно того, що позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.
Врахувавши підстави позову у даній справі (незаконне відчуження майна банкрутом в ході здійснення ліквідаційної процедури), суд апеляційної інстанції визнав правомірним прийняття господарським судом першої інстанції заяви позивача про збільшення позовних вимог до розгляду в межах справи про банкрутство, зазначивши, що це є фактичним об`єднанням пов`язаних між собою позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносин, зокрема у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
Скаржник вважає, що права власника майна, яке незаконно вибуло із його володіння, у межах справи про банкрутство та яке в подальшому було відчужено не підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України, а належним способом захисту прав власника є пред`явлення віндикаційного позову, про що йдеться і у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.05.2019 р. у справі №522/7636/14-ц, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали, що відповідно до частини 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом розгляду в даній судовій справі є вимоги ліквідатора ТзОВ "Мідвест" арбітражного керуючого Степаненка В.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,:
- від 26.10.2016, укладеного між Гордійчуком І .О. та ТзОВ "МІДВЕСТ" який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за номером № 2790;
- від 31.10.2016, укладеного між ТзОВ "Мідвест" та Маняченко О.А., який посвідчений приватним нотаріусом Олофінським О.В. за номером № 5995;
а також вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 32131091 від 31.10.2016.
До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1, з посиланням на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 є її спільною сумісною власністю з ОСОБА_2, на підтвердження чого надано суду копію свідоцтва про шлюб, тому вважає, що рішенням суду від 13.03.2018 вирішено питання про її права та інтереси, під час визнання недійсним договору купівлі-продажу, однак вона не була залучена до участі у справі.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення місцевого господарського суду прийняте, в тому числі, щодо прав та інтересів ОСОБА_1, яку не було залучено до участі у справі судом першої інстанції, не врахував правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 27.02.2020 у справі №916/2878/14, та не обґрунтував необхідність відступити від такого висновку.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17 викладено наступні правові висновки щодо правових наслідків розгляду апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо суд прийняв судове рішення щодо її прав, інтересів та обов`язків.
"Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. З ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь -якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. З ч. 1 cm. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду."
Крім того, задовольняючи позов про визнання недійсними правочинів щодо спірної квартири у межах справи про банкрутство, судом апеляційної інстанції не взято до уваги правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 04.06.2019 у справі № 922/4404/15 стосовно застосування ст. 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо включення до ліквідаційної маси банкрута - фізичної особи-підприємця іпотечного майна.