ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/983/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОБУТ" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило розірвати укладений з Приватним виробничо-комерційним підприємством "Веста-М" договір оренди приміщення від 31.12.2011 та виселити останнього з приміщення, розташованого за адресою смт . Покровське, вул . Центральна, буд. 17.
Заявлені вимоги мотивовано не виконанням орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів за користування майном та незаконним використанням орендарем приміщення після закінчення терміну дії договору оренди.
Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, відповідач стверджував, що поданий у даній справі позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на відсутність у особи, яка його підписала, повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Побут".
Суди попередніх інстанцій, дослідивши викладені обома сторонами доводи та надані на їх підтвердження докази, встановили, що договір, розірвати який просить позивач, укладено між ним як орендодавцем та відповідачем - орендарем - 31.12.2011. На умовах цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння приміщення загальною площею 51,6 кв.м, яке розташовано за адресою: вул.40 років Жовтня (вул. Центральна), 17, смт . Покровське, Дніпропетровської області для розміщення офісу.
Розділом 5 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати складає 100 грн за один місяць; орендна плата сплачується наперед в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 3-го числа кожного місяця; вартість комунальних послуг не входить до орендної плати.
За умовами п. 10.1. Договору даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли: одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов`язання; коли орендар не вніс орендної плати протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу. Термін оренди встановлено сторонами до 30.12.2014 (п. 4.1. Договору).
Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не сплачував орендну плату за користування приміщенням та продовжував його використовувати після закінчення строку дії договору, незважаючи на наявність заперечень позивача.
На підтвердження своїх доводів про закінчення строку договору оренди позивач стверджував, що 01.12.2014 та 30.01.2015 він звертався до орендаря з повідомленнями про повернення орендованого майна у зв`язку із закінченням терміну оренди.
Однак, з огляду на невідповідність вказаних доказів вимогам ст. 91 ГПК України та враховуючи заперечення відповідача проти одержання ним таких повідомлень, суди дійшли висновку, що позивач належним чином не довів обставину повідомлення відповідача про наявність своїх заперечень відносно продовження користування орендованим майном після закінчення строку договору (30.12.2014), тому, в силу положень ст. 764 ЦК України, встановили, що такий договір було поновлено на новий строк до 30.12.2017 та в подальшому до 30.12.2020.
Разом з цим, встановивши відсутність доказів сплати відповідачем орендної плати протягом дії спірного договору, суди обох інстанцій дійшли висновків, що це є істотним порушенням умов договору і достатньою підставою для розірвання договору оренди приміщення та виселення відповідача з орендованого приміщення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій стверджує про неналежну оцінку судами тієї обставини, що поданий у даній справі позов підлягав залишенню без розгляду з огляду на відсутність у особи, яка його підписала, повноважень на представництво позивача. У зв`язку з цим відповідач просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов у даній справі залишити без розгляду.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір у даній справі, судами правильно враховано положення ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України, якими передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Умовами п. 5.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди складає 100 грн за один місяць, при цьому в силу положень п. 5.2. Договору обов`язок сплати орендних платежів наперед в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця у орендаря наставав 3 числа кожного місяця.
Наявності будь-яких інших домовленостей щодо зміни форми або порядку сплати відповідних платежів, про які відповідач зазначав в своїх запереченнях проти позовних вимог, сторонами не підтверджено.
Встановивши, що об`єкт оренди протягом всього строку дії договору оренди перебував у користуванні орендаря, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що на нього був покладений визначений законом та договором обов`язок вносити своєчасну та в повному розмірі орендну плату.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених ст. ст. 782, 783 ЦК України, або договором оренди.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, не надав належних доказів здійснення ним оплати на виконання умов спірного договору, тобто відповідач систематично не виконував умови договору по сплаті орендної плати, що правильно розцінене судами як істотне порушення умов договору, яке є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Таким чином правильним є висновок судів, що встановлені ними порушення умов договору, які мали місце з боку відповідача, є істотними, і достатніми для розірвання договору оренди приміщенні від 31.12.2011 в судовому порядку.
Щодо вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення, то суди правильно врахували положення ч. 1 ст. 785 ЦК України, за якими у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, та дійшли правильного висновку, що факт припинення договору оренди породжує обов`язок орендаря повернути майно орендодавцеві. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості відповідних вимог.
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не погоджується з позицією судів саме в тій частині, що вони відхилили його доводи про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим колегія суддів у визначених ст. 300 ГПК України межах касаційного перегляду зазначає таке.
Судами обох інстанцій правильно зазначено, що згідно з частинами 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Позовна заява ТОВ "Побут" підписана його директором ОСОБА_1 .
Згідно з п. 7.23.7 статуту ТОВ "Побут", затвердженого зборами учасників від 03.10.2016, до компетенції директора Товариства належить право без довіреності (доручення) представляти Товариство перед іншими фізичними та/або юридичними особами як на території України, так і за її межами.
На підтвердження повноважень ОСОБА_1, як директора Позивача, до позовної заяви долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2018 відповідно до якого, особою, яка обрана до органу управління юридичної особи ТОВ "Побут", уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчинення дії від імені юридичної особи без довіреності, з 23.02.2012 є керівник - ОСОБА_1 ; копію наказу № 1 від 24.03.2012 про обрання ОСОБА_1 директором ТОВ "Побут".
Намагаючись підтвердити той факт, що повноваження ОСОБА_1 припинились після закінчення строку, на який її було призначено, скаржник посилається на те, що відповідні відомості щодо продовження її повноважень відсутні у Єдиному державному реєстрі, а відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.