ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4018/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - Никеруй Т.М.,
відповідача - Гордієнко Т.О.
третьої особи - Лисенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020
(головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Широбокова Л.П., Подобєд І.М.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 (суддя Соловйова А.Є.)
у справі №904/4018/19
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"
про зобов`язання вчинити дії та стягнення 1 185 001,45 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, в якому просило:
1) зобов`язати Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 177,328 тис. куб. метрів;
2) стягнути з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1 185 001,45 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 177,328 тис. куб. метрів.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у січні 2016 року безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу в обсязі 177,328 тис. куб. м., що підтверджується звітом АТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року.
Позивач зазначає, що для відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ "Дніпрогаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.
Позивач посилається на положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України та стверджує, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно або відшкодувати вартість такого майна.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 27 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (пункт 1.2 договору).
Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" у січні 2016 року природний газ в обсязі 165 477,361 тис.куб.м. на суму 1 270 468 986, 82 грн для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та для виробничо-технологічних витрат в обсязі 150 000, 000 тис.куб.м. на суму 1 151 640 000,00 грн для забезпечення балансування.
2.2. Стверджуючи про безпідставність відбору відповідачем природного газу об`ємом 177,328 тис.куб.м., позивач зазначає, що Дніпровському національному університету імені Олеся Гончара у січні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, а відтак відбір 177,328 тис.куб.м. природного газу був здійснений з обсягів природного газу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора газотранспортної системи.
2.3. Судами також встановлено, що 29.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара, яке змінило назву на Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (споживач) був укладений договір про постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
За положеннями п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 491,000 тис.куб.м у тому числі по місяцях: в січні 2016 року, - 180,000 тис.куб.м., в лютому 2016 року - 180,000 тис.куб.м., в березні 2016 року 131,000 тис.куб.м.
Відповідно до п. 7.3 договору постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачу у разі несанкціонованого відбору.
2.4. Судами встановлено, що відбір Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара спірного обсягу природного газу відбувся на підставі договору про постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016.
3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі №904/4018/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Судові рішення мотивовані тим, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.
Суди дійшли висновку, що за наявності у спірний період укладеного між відповідачем як споживачем та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальником договору про постачання природного газу, а також існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації відповідно до вказаного договору, споживання відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 177,328 тис. куб. м. не можна вважати несанкціонованим відбором.
Встановивши, що відбір відповідачем спірного обсягу природного газу відбувся на підставі договору про постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016, тобто за наявності відповідної правової підстави, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування ст. ст. 1212, 1213 ЦК України у цьому випадку.
3.3. У зв`язку з відсутністю встановленого факту порушення відповідачем майнових прав позивача, суди також вказали на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.
3.4. Крім того апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що з наданого Акціонерним товариством "Укртрансгаз" реєстру обсягів газу вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара як споживачем за договором з Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Дніпрогаз".
4. Стислий виклад змісту вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - третя особа) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 в частині відмови у стягненні 1 185 001, 45 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 185 001, 45 грн. Також просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені скаржником судові витрати.
4.2. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (стягнення майна та його вартості відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України через несанкціонований відбір природного газу підприємством за відсутності підтвердженого обсягу). Скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій ст. 7, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 236, ч. 3 ст. 277 ГПК України, неправильне застосування ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ст. 1212 ЦК України, ч. З ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", п. 1 розд. 2 Правил постачання природного газу.
4.3. Крім того стверджує про порушення судом апеляційної інстанції ст. 7, ч. 1 ст. 42 ГПК України, оскільки не було надано третій особі можливості надати пояснення щодо предмета спору.
4.4. Скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ відповідачу та виділяти номінації, посилаються на Розпорядження КМУ №742-р, однак у спірний період - січень 2016 року - це розпорядження не діяло, а тому судами порушено ч. 1 ст. 236 ГПК України.
4.5. Третя особа вказує, що суди, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України", вийшли за межі доказування у цій справі, оскільки предметом дослідження в рамках заявлених позовних вимог має бути з`ясування обставин щодо фактичного відбору відповідачем з газотранспортної системи газу, що належить позивачу. В обґрунтування викладеного доводу наводить правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі №904/2092/17, від 20.02.2018 у справі №911/653/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17.
4.6. Також скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, та зазначає, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Третя особа наполягає на тому, що нею не здійснювалось постачання природного газу відповідачу у спірний період, тому висновки судів щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України" не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах.
4.7. До Верховного Суду також звернувся позивач з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4.8. Підставою касаційного оскарження позивач також зазначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.9. Позивач стверджує про неправильне застосування судами норм ст. ст. 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України а також ст. ст. 76-79 ГПК України. Скаржник звертає увагу, що постановами КМУ №758 від 01.10.2015 та №187 від 22.03.2017 передбачено, що постачання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ. Лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції.
4.10. Позивач вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відбору природного газу відповідачем за договором постачання природного газу №77/16-ТЕ (Т)-4 від 29.02.2016 не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
4.11. Позивач наполягає на тому, що в цьому випадку застосуванню підлягала ст. 1212 ЦК України, проте помилково застосована не була.
4.12. Позивач вказує, що суд першої інстанції порушив норми ст. 50 ГПК України, не залучивши у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - АТ "НАК "Нафтогаз України". Апеляційний господарський суд, залучивши третю особу до участі у справі, не дочекавшись її пояснень, ухвалив постанову, що оскаржується, чим порушив ст. 7 та ч. 1 ст. 42 ГПК України. Хоча неявка представника третьої особи була обумовлена тим, що по всій території України з 12.03.2020 запроваджено карантин.
4.13. У відзивах на касаційні скарги відповідач заперечує проти вимог та доводів скаржників, викладених у касаційних скаргах, та просить залишити їх без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.