Постанова
іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 396/676/17
провадження № 51-1064км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12017120230000193, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Лозоватка Новоукраїнського району Кіровоградської області, жителя
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5632 грн - витрат на правову допомогу.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 21 лютого 2017 року о 00:00 на території водойми, розташованої в с. Леонтовичі Новоукраїнського району Кіровоградської області, під час сварки щодо вилову риби на цій водоймі між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 останній руками обхопив ОСОБА_2 та поштовхом кинув на лід. Далі ОСОБА_1 взутою в черевик ногою завдав ОСОБА_2 не менше одного удару в ділянку 9- 10 ребер праворуч, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді перелому 9, 10 ребер праворуч. Ці тілесні ушкодження мають середній ступінь тяжкості.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 частковозадовольнив, вирок суду першої інстанції скасував, а кримінальне провадження закрив через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Свої вимоги обґрунтовує тим, що визнання апеляційним судом висновків експерта від 21 лютого 2017 року №6, 27 березня 2017 року № 25/6, 24 квітня 2017 року № 43/25/6 недопустимими доказами через відсутність відомостей про експерта, який їх складав, у державному Реєстрі атестованих судових експертів, є необґрунтованим і суперечить вимогам статей 69, 101 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). До того ж апеляційний суд не сформував власних висновків про те, що інші наведені у вироку місцевого суду докази є недопустимими або не стосуються предмета доказування. На думку прокурора, факт завдання ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому висновок про недоведеність винуватості ОСОБА_1 є неправильним. Крім того, на переконання прокурора, апеляційний суд, за наявності сумнівів в обґрунтованості та правильності вказаних висновків експерта усупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК не призначив судово-медичну експертизу.
Захисник Бірюков А.О. у своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора, посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених у ній, просить відмовити
у її задоволенні та залишити без зміни судове рішення щодо ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Костюк О.С. висловив доводи на підтримання касаційної скарги
і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Як визначено у ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим
у судовому засіданні доказам.
Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та постановив ухвалу, яка не відповідає цим вимогам.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, призначив йому покарання та звільнив від нього на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Не погоджуючись із вироком, засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,
в якій ставив питання про закриття кримінального провадження щодо нього.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури, дійшов висновку про обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1, скасував вирок суду першої інстанції про визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. При цьому суд визнав недопустимими висновки експерта від 21 лютого 2017 року (дата початку експертизи) № 6, 27 березня 2017 року № 25/6, 24 квітня 2017 року № 43/25/6, якими встановлено характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 . Апеляційний суд визнав ці докази недопустимими на підставі того, що відомості про експерта ОСОБА_7 на момент проведення вказаних експертиз не були внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є, зокрема, висновки експертів.
За частиною 1 ст. 69 КПК до осіб, які є експертами у кримінальному провадженні висуваються такі вимоги: 1) володіння науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями; 2) наявність права відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи; 3) наявність доручення цій особі на проведення дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та надання висновку з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.