Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 640/2449/16-к
Провадження№ 51-6365 км 18
ВерховнийСуд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого- КравченкаС.І.,
суддів: БіликН.В., Остапука В.І.,
присекретарі ІгнатенкуЮ.В.,
за участю прокурора Дехтярук О.К.,
врежимівідеоконференції
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_20,
ОСОБА_4,
в режимі відеоконференції
захисників: Найдьонової О.Г., Крижановського М.В.,
Зубенко В.В.
розглянув у судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015220000000830 заобвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Миколаївка Широківського району Дніпропетровської області, проживає по АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року за ст. 332 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 серпня 2013 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та оголошено ОСОБА_4 в розшук,
за касаційною скаргою захисника Зубенко В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2016 року засуджено:
ОСОБА_4 :
за ч. 3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 грудня 2012 року, ОСОБА_4 остаточно визначено покарання - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Вказаним вироком засуджено також ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 2 листопада 2016 року змінено.
Із мотивувальної частини вироку виключено посилання на:
- протоколи оглядів від 23.11.2015 року та від 30.01.2016 року, які пов`язані із вилученням та оглядом речових доказів: маски "балаклави", предмету схожого на пістолет, трьох металевих балончиків із сльозогінним газом та грошей у сумі 22000 іранських динарів;
- висновок судово-балістичної експертизи від 09.01.2016 року щодо дослідження вилученого 23.11.2015 року пневматичного пістолета, як на недопустимі докази по справі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року зараховано засудженому ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 02.11.2016 року, строк попереднього ув`язнення з 3 листопада 2016 року по 3 квітня 2018 року та з 22 травня 2019 року по 10 грудня 2019 року із розрахунку: 1 день попереднього ув`язнення за дні позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватими у вчиненні розбою, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб із проникненням у житло. Злочин вчинено за наступних обставин.
На початку жовтня 2015 року ОСОБА_4 дізнався від ОСОБА_5, що вона в мережі Інтернет для розваги знайомиться з чоловіками, та запропонував їй у такий спосіб заволодіти чужим майном, на що вона погодилась, і за пропозицією ОСОБА_4 підшукала співучасників - ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_1, які надали згоду на участь у вчиненні злочину, після чого всі співучасники розробили та погодили план його скоєння.
Діючи згідно з розробленим планом, ОСОБА_5 у мережі Інтернет через сторінку ОСОБА_1 на сайті знайомств познайомилася з громадянином Іраку ОСОБА_7 , який, на її думку, був заможнім чоловіком, і протягом тижня вела з ним переписку, щоб увійти в довіру, а згодом прийняла його пропозицію зустрітися 17 жовтня 2015 року о 23 год. 30 хв.біля станції метро "Пушкінська" у м. Харкові.
Того ж дня, приблизно о 15 годині, ОСОБА_5 зібрала інших співучасників у себе вдома, де вони остаточно узгодили план злочину, який полягав у тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зустрічаються з ОСОБА_7, купують спиртні напої та йдуть до нього додому, де доводять потерпілого до стану алкогольного сп`яніння і впускають у квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_6, після чого, застосовуючи до ОСОБА_7 насильство, заволодівають його майном.
Для цього ОСОБА_5 надала ОСОБА_4 і ОСОБА_6 маски та непридатний для стрільби пневматичний пістолет "SAS MAKAROV 177 CAL" калібру 4,5 мм, а собі залишила балончик зі сльозогінним газом.
У цей же день, приблизно о 23 год. 20 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зустрілися з ОСОБА_7 й разом пішли додому до останнього, купивши по дорозі пляшку горілки, сік та цигарки, а ОСОБА_4 і ОСОБА_6 знаходилися поряд, спостерігаючи за дівчатами та потерпілим.
В квартирі АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_1 не змогли довести останнього до стану алкогольного сп`яніння, про що SMS-повідомленням сповістили ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які чекали біля під`їзду. Приблизно о 1 годині, ОСОБА_1, під приводом покупки соку вийшла у двір будинку та зустрілася із ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які надягнули на обличчя маски і через відкриті ОСОБА_5 двері ввійшли у квартиру потерпілого, після чого остання, бажаючи придушити волю ОСОБА_7 до можливого опору, розпорошила йому в обличчя сльозогінний газ, а ОСОБА_4 рукояткою пістолету наніс йому 7-8 ударів по голові та по кисті лівої руки, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого ОСОБА_7 впав на підлогу і знепритомнів, а обвинувачені заволоділи 450 грн та 55 000 іракських динарів, що становить 1034,66 грн. за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину.
Такі дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК України, як розбій, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Зубенко В.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_4 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що судами допущено порушення вимог ст. 91 КПК України, оскільки у ході судового розгляду не було здобуто доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення розбійного нападу, судами не встановлено мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Апеляційним судом не усунуто суперечності, а саме у кого виникли злочинні наміри та ким було запропоновано вчинити кримінальне правопорушення, що впливає на ступінь винуватості обвинуваченого та призначене покарання. Вважає, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит потерпілого ОСОБА_7, у кримінальному провадженні не встановлено розмір завданої потерпілому шкоди з урахуванням пояснень свідка ОСОБА_8 . Стверджує, що докази є недопустимими, оскільки отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, при затриманні ОСОБА_4, а також порушено право на захист. Вважає, що були порушені вимоги КПК України та не дана оцінка протоколам допиту обвинувачених під час досудового розслідування. Апеляційний суд, на вказані порушення увагу не звернув, порушення, допущені судом першої інстанції не усунув. Стверджує, про покладення в основу вироку недопустимих доказів, які є похідними від тих, які суд виключив через їх недопустимість.
Позиції учасників судового провадження
Судові рішення щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржуються.
До початку касаційного розгляду, засуджена ОСОБА_5 подала до суду заяву про відмову від касаційної скарги захисника Крижановського М.В., який діє в її інтересах, просила суд не розглядати касаційну скаргу та залишити без змін постановлені судові рішення.
Захисник Крижановський М.В., враховуючи інтереси підзахисної, надіслав до суду заяву про відмову від поданої ним касаційної скарги на судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_5
Засуджена ОСОБА_5 та захисник Крижановський М.В. підтримали відмову від касаційної скарги.
Також, в судовому засіданні касаційної інстанції захисник ОСОБА_9 та засуджена ОСОБА_1 відмовилися від касаційної скарги поданої захисником Найдьоновою О.Г. в інтересах ОСОБА_1 і просили її не розглядати.
Прокурор не заперечував проти відмови від касаційних скарг захисника Крижановського М.В. в інтересах ОСОБА_5 та захисника Найдьонової О.Г. в інтересах ОСОБА_1 та заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі захисника Зубенко В.В. в інтересах ОСОБА_4,. просив відмовити в її задоволення.
Захисник Зубенко В.В. та засуджений ОСОБА_4 підтримали касаційні доводи, просили скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзізахисникЗубенко В.В., були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, судзнаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як убачається з вироку, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, свої висновки про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України за викладених у ньому обставин, доведено об`єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.
Зокрема, судом було досліджено показання обвинуваченої ОСОБА_5, яка підтвердила, що спілкувалася з потерпілим ОСОБА_7 в інтернет - мережі на сайті знайомств від імені ОСОБА_1 . Потім в неї виникла ідея підзаробити грошей та вона спланувала поїхати разом з ОСОБА_10 до того хлопця, напоїти його та викрасти кошти та речі. Цей план вона довела до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, остання добровільно погодилась на це. Не заперечувала, що у зазначений в обвинувальному акті час, в квартирі потерпілого вживали горілку та сік. ОСОБА_1 вийшла до магазину, а потерпілий почав казати, щоб ОСОБА_5 йшла в кімнату, почав кричати та погрожувати їй, що вона залишиться у нього, у зв`язку з чим остання направила СМС - повідомлення ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . У неї з сумки пропав паспорт, який, як вона подумала, у неї вкрав потерпілий чи його друг, який був у квартирі. Через деякий час ОСОБА_5 відкрила двері і впустила до квартири ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Двоє останніх були в масках (балаклавах), у них був травматичний пістолет, який вони взяли у неї вдома. ОСОБА_4 розмовляв на кухні з потерпілим, який почав сваритися та кидатися на нього, тому вона бризнула йому в обличчя газовим балончиком. Потім забрала в квартирі свою сумку та почала шукати паспорт, ОСОБА_1 в цей час шукала гроші по ящиках та полицях. Тілесних ушкоджень вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 потерпілому не спричиняли. Вдома вона побачила в сумці у ОСОБА_11 гроші в іранській валюті, остання сказала, що взяла їх у потерпілого в квартирі.