Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 310/1098/18
Провадження № 51-1406 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
в режимі відеоконференції
захисника Лебєдєва О.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080130004813 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Перевальськ Луганської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого по АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,
за касаційною скаргою захисника Лебєдєва О.В. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.146 КК України та призначено покарання 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року цей вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 , будучи членом ГО "Допомога Запоріжжя",з 1 серпня 2017 року організував на території комплексу будівель та споруд, які мають зовнішню огорожу, розташованих за адресою: м. Бердянськ, вул . Кабельників, 164, центр соціально-психологічної реабілітації нарко та алкозалежних громадян з обмеженнями у вільному пересуванні реабілітантів, як по території центру, так і за його межами.
Так, починаючи з 1 серпня 2017 року, ОСОБА_1, для надання допомоги в позбавленні від алкогольної та наркотичної залежності разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привіз до вищевказаного центру, з їх добровільної згоди, ряд осіб, які страждали на алкогольну залежність, серед яких: наприкінці серпня 2017 року привіз ОСОБА_4 ; приблизно 4-5 жовтня 2017 року привіз ОСОБА_5 ; приблизно наприкінці жовтня 2017 року - ОСОБА_6 .
Під час перебування у центрі, приблизно на початку вересня 2017 року ОСОБА_4, приблизно у першій половині жовтня 2017 року ОСОБА_5, наприкінці жовтня - початку листопада 2017 року ОСОБА_6 висловили ОСОБА_1 свою вимогу залишити територію вищевказаного центру.
Втім, ОСОБА_1, розуміючи, що не має будь-яких повноважень на відмову в задоволенні вимог вищевказаних осіб, маючи умисел на незаконне позбавлення волі, заборонив, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишати територію центру, а також надав працівникам центру ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, умислом яких не охоплювалось вчинення незаконного позбавлення волі, вказівку не випускати за територію центру ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у зв`язку з чим вищевказані особи незаконно, проти їх волі утримувались на території центру за адресою: м. Бердянськ, вул. Кабельників, 164 та були обмежені в свободі пересування до 23 листопада 2017 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Зазначає, що суд у вироку викривив показання потерпілих, свідків та обвинуваченого. Стверджує, що показання потерпілого ОСОБА_4 викликають обґрунтований сумнів оскільки, останній зловживає алкогольними напоями, характеризується неадекватною поведінкою, схильністю до фантазій, перебуває на диспансерному та консультативному обліку у лікаря нарколога і психіатра. Наголошує, що показання потерпілих під час досудового розслідування були отримані із грубим порушення закону, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Вважає недопустимими і неналежними доказами письмові документи, оскільки вони не містили підписів ОСОБА_1 і вказували про необізнаність останнього про їх існування. Повідомляє, що у формулюванні обвинувачення не зазначено мотиву і мети вчененя кримінального правопорушення. Стверджує, що ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляції сторони захисту, відповідей на них не надав.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі і просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі.
Мотиви Суду
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що з апеляційною скаргою на вирок суду звернувся захисник засудженого.
Так, в апеляційній скарзі захисника ставилося питання про скасування вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду, неналежною оцінкою доказів, істотними порушеннями кримінального процесуального закону, покладенням в основу вироку недопустимих доказів. Повідомлялося про неповноту судового розгляду, порушення принципу безпосередності дослідження доказів, право сторони захисту ставити питання потерпілому. Вказувалося, що суд у вироку неправильно виклав показання потерпілого, свідка та обвинуваченого. Стверджувалося, що показання потерпілого ОСОБА_4 викликають сумнів оскільки, останній зловживає алкогольними напоями, характеризується неадекватною поведінкою, схильністю до фантазій, перебуває на диспансерному та консультативному обліку у лікаря нарколога і психіатра. Наголошувалося, що показання потерпілих отриманні під час досудового розслідування були отримані із грубим порушення закону, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Зазначалося про недопустимість і неналежність письмових доказів, які покладені в основу вироку.