Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 320/360/17
провадження № 51-4098 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Браїла І. Г.,
захисника Антонова О. М.,
потерпілих ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ,
у режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_3,
захисника Васильцова О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисників Антонова О. М. та Васильцова О. В., які діють в інтересах засудженого ОСОБА_3, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 серпня 2019 року щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080140005504, за обвинуваченням
ОСОБА_3 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянськ Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено рахувати з моменту затримання у зв`язку з виконанням вироку.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 7 листопада 2016 року по 9 листопада 2016 року у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.
Після набрання вироком законної сили, на підставі ч. 11 ст. 182 КПК, повернуто заставодавцю ОСОБА_4 заставу в розмірі 137 800 грн.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 9 серпня 2019 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 15 жовтня 2016 року близько 20 год 30 хв, знаходячись у салоні автомобіля Mitsubishi Outlander XL, ДРНЗ НОМЕР_1, зупинився біля домоволодіння № 33 по вулиці Тополиній у місті Мелітополі, та маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, на ґрунті сталої особистої неприязні, у ході сварки, з метою вбивства здійснив один постріл з пістолету для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень і майданчиків "Safari-РФ 430" в голову потерпілого ОСОБА_1, заподіявши йому, тілесне ушкодження у вигляді одиночного вогнепального сліпого поранення голови, що проникло в порожнину черепа, з пошкодженням правої півкулі головного мозку, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, від якого внаслідок ускладнення зазначеного тілесного ушкодження ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_1 помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисники просять вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 серпня 2019 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На думку захисників, апеляційний суд застосував нерелевантну практику ЄСПЛ.
Як стверджують захисники у касаційній скарзі, в суді не доведена суб`єктивна сторона складу інкримінованого ОСОБА_3 злочину та суди першої і апеляційної інстанцій неправильно кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки судом першої інстанції не встановлено особистого мотиву та мети як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони злочину. Захисники не погоджуються з правовою кваліфікацією інкримінованого ОСОБА_3 злочину.
Захисники вважають, що слідчі експерименти від 6 та 7 грудня 2016 року, висновок судово-медичного експерта № 993 від 31 грудня 2016 року є недопустимими доказами. Суд першої інстанції обмежився лише переліком доказів, не вдаючись до детального їх аналізу. Суд першої інстанції не навів мотивів та аналізу на спростування висновків експертно-трасологічного дослідження, не вмотивовано відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про призначення медико-балістичної експертизи у даному кримінальному провадженні.
Захисники стверджують, що апеляційний суд не допитав засудженого, не дослідивши докази, послався на висновок судово-медичної експертизи № 449, погодившись з мотивом сталої особистої неприязні з метою вбивства потерпілого, але встановив іншу форму умислу.
Захисники зазначають, що апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, обмежився підтриманням мотивів, наведених судом першої інстанції, не усунув наявних у провадженні суперечностей, не перевірив всіх доводів апеляційної скарги.
Зазначають, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370, ст. 374 КПК, а ухвала апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК, а вина ОСОБА_3 не доведена поза розумним сумнівом.
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поданих касаційних скаргах просять вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 серпня 2019 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважають, що суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_3 не дотримався загальних засад КПК, та призначив йому покарання, яке є явно несправедливе через м`якість, а розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає вимогам ст. 23 Цивільного Кодексу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Браїло І. Г . вважав касаційні скарги захисників необгрунтованими, просив відмовити в їх задоволенні, а касаційні скарги потерпілих - задовольнити.
Захисники Антонов О. М. та Васильцов О. В. підтримали, подану касаційну скаргу та просили її задовольнити, а у задоволенні касаційних скарг потерпілих відмовити.
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свої касаційні скарги, просили їх задовольнити та відмовити у задоволенні касаційної скарги захисників ОСОБА_3
Засуджений ОСОБА_3 підтримав подану його захисниками касаційну скаргу та просив її задовольнити, а потерпілим у задоволенні касаційних скарг відмовити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисників Васильцова О. В. та Антонова О. М., які діють в його інтересах, в яких вони заперечували проти доведеності винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вважають, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
В основу вироку суд поклав показання потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколи слідчих дій, висновки експертів. Вказані докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою, а у своїй сукупності достатніми щодо обставин вчинення засудженим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Доводи касаційної скарги захисників про те, що протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_7 від 6 грудня 2016 року, та ОСОБА_4 від 7 грудня 2016 року не відповідають вимогам ст. 104 та 240 КПК є аналогічними доводам апеляційної скарги, що було предметом ретельної перевірки під час апеляційного перегляду, та суд визнав їх безпідставними.
За висновками суду апеляційної інстанції слідчий при проведенні такої процесуальної дії як слідчий експеримент дотримався вимог КПК, передбачених ст. ст. 103 - 107, 223, 240 КПК.
Додатками до протоколів були надані стенограми та відеозапис процесуальної дії. Саме відеозаписи досліджувалися судом першої інстанції і надавалися експерту для проведення судово-медичної експертизи.