ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 202/4077/14
провадження № 51- 268км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
представника потерпілого Тарасевича С.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Білого І.М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040030000672, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Октябрське Октябрського району Кустанайської області РФ, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Білого І.М. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування основного та додаткового покарань.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 78 875,83 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн - моральної шкоди.
Дніпровський апеляційний суд 13 листопада 2019 року скасуваввирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 вчастині призначення покарання і ухвалив новий вирок, яким призначив йому за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнив його від відбування основного та додаткового покарань. В іншій частині вирок залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 червня2013 року близько 21:47, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись у м. Дніпрі по Слобожанському проспекту в напрямку вул. Столєтова зі швидкістю близько 65 км/год, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, всупереч вимогам п. 1.5, пп. "б" п. 2.3, п. 10.1, п. 12.3, пп. "б" п. 12.9 та дорожнього знака 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" (40 км/год) розділу 33 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) неправильно оцінив дорожню обстановку, що склалася, при наближенні до дорожнього знака 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" (40 км/год) не виконав вимоги цього знака, не знизив швидкості керованого ним автомобіля, чим позбавив себе можливості при виникненні небезпеки для руху своєчасно зупинити керований ним автомобіль. Під час виявлення небезпеки для руху, а саме зміни дорожньої обстановки у вигляді пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину справа наліво щодо напрямку руху автомобіля та наближався до його смуги руху, ОСОБА_1 не своєчасно застосував заходи екстреного гальмування, знизивши в зоні дії дорожнього знака 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" (40 км/год) швидкість керованого ним транспортного засобу до 44,2...43,7 км/год, тим самим продовжив перевищувати максимально дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, проявив злочинну самовпевненість, перестав зменшувати швидкість руху автомобіля, а замість цього змінив напрямок руху автомобіля шляхом відвороту керма ліворуч у бік напрямку руху пішохода ОСОБА_2, в результаті чого скоїв на нього наїзд.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виглядітяжкої відкритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітки, закритих переломів обох кісток лівого передпліччя, лівої плечової кістки; правої великогомілкової кістки та голівки малогомілкової кістки зі зміщеннями відламків, відкритого перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, рваних ран верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Білий І.М., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивував тим, що:
- винуватість ОСОБА_1 за всіма пунктами обвинувачення матеріалами провадження не підтверджується, він опинився в аварійній ситуації, створеній пішоходом, і не мав технічної можливості уникнути наїзду;
- суд не врахував, що за фактом цього ДТП стосовно пішохода ОСОБА_2 було складено протокол та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення;
- суд не з`ясував, які порушення ПДР було допущено кожним із учасників ДТП, чи існував причинно-наслідковий зв`язок між їхніми діями та наслідками, що настали, чи існувала технічна можливість уникнути цих наслідків у разі дотримання вимог ПДР водієм ОСОБА_1 і пішоходом ОСОБА_2, про що зазначалось в ухвалі апеляційного суду, якою було скасовано попередній вирок щодо ОСОБА_1 ;
- суд не надав оцінки наявності протилежних висновків, викладених у висновку комісійної комплексної судової автотехнічної експертизи та у висновках судово-автотехнічних експертиз, виконаних експертом ОСОБА_3, у тому числі щодо зміни ОСОБА_1 напрямку руху;
- суд не встановив, на підставі яких саме фактичних даних, методики і розрахунків експерт дійшов висновку про час руху пішохода ОСОБА_2 на вказаній ділянці проїзної частини дороги з моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_1 до місця наїзду;
- висновками автотехнічних експертиз не дано відповідей на питання, чи можливо з технічної точки зору, щоб автомобіль ВАЗ-2107, який рухався зі швидкістю 60 км/год, за вказаних обставин міг уникнути наїзду на пішохода;
- суд не дослідив, в якому саме місці проїзної частини автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, і не зазначив у вироку точне місце зіткнення автомобіля і пішохода, не встановив причин суперечностей у показаннях обвинуваченого та в інших доказах з цього приводу;
- матеріали кримінального провадження в повному обсязі було надано експертам саме при призначенні комісійної комплексної автотехнічної експертизи, а при призначенні попередніх автотехнічних експертиз надавалися лише вибіркові матеріали, тому висновок комісійної комплексної судово-автотехнічної експертизи є більш достовірним, у судовому засіданні експерти підтвердили неможливість надання відповідей на задані питання через те, що в них було недостатньо вихідних даних, при цьому клопотання про проведення додаткових експертиз суд не задовольнив;
- апеляційний суд, скасовуючи попередні вироки, наголошував на необхідності проведення слідчих експериментів з обвинуваченим, потерпілим та свідком, проте при новому розгляді їх проведено не було, у тому числі внаслідок зміни обстановки на місці ДТП (немає світлофора, пішохідного переходу, дорожніх знаків, смуги проїзної частини розділені суцільним парканом), тобто відсутні можливості для перевірки обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;
- згідно з п.12.10 ПДР у разі, коли дорожній знак обмеження руху 3.29 встановлено без проведення дорожніх робіт або залишено після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху;
- суд не дослідив, чи мало місце перевищення допустимої швидкості водієм ОСОБА_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.29 з урахуванням часу, необхідного для зниження швидкості автомобіля ВАЗ-2107, та не з`ясував, чи не встановлено з порушенням відповідні дорожні знаки з огляду на порушення черговості їх розміщення на одній опорі, на що є посилання у висновку комісійної експертизи, та за відсутності фактичного проведення дорожніх робіт й жодних обмежень у зустрічному напрямку руху;
- апеляційний суд без належної перевірки і оцінки доказів передчасно погодився з необґрунтованими висновками суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого, не надавши об`єктивної оцінки істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі захисника, та не мотивував свого рішення про залишення вироку в цій частині без зміни.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від представника потерпілого ОСОБА_4
У судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги;
- прокурор та представник потерпілого вважали судові рішення законними та обґрунтованими й просили залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Мотивуючи свою скаргу, захисник Білий І.М. оспорював зазначені обставини та зазначав про надання судами неправильної оцінки доказам, на підставі яких постановлено судові рішення (насамперед висновкам експертів), що, на його думку, призвело до застосування закону про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, захисник, по суті, заперечував достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 показав, що, рухаючись по проспекту зі швидкістю не більше ніж 60 км/год на дозволений сигнал світлофора, раптово побачив, що перед ним перебуває пішохід ОСОБА_2, внаслідок чого він почав гальмувати і одночасно намагався його об`їхати з метою уникнути зіткнення, однак повністю оминути пішохода не вдалось, оскільки він зачепив його бампером, від чого потерпілий ОСОБА_2 впав на капот автомобіля та отримав тілесні ушкодження. Стверджував, що ПДР не порушував, для нього була обмеженою видимість знака 3.29 через темну пору доби, а також цей знак був засвічений світлофором; зазначав, що заборонні знаки дорожнього руху, що обмежують швидкість руху, були неправильно встановлені, аварійну ситуацію створив потерпілий ОСОБА_2, а тому винуватим себе не визнав.
Суд у вироку критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки вони не узгоджуються з матеріалами провадження та спростовуються сукупністю наявних у провадженні доказів.
Суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_1 об`єктивно підтверджуєтьсядослідженими в судовому засіданні та взятими до уваги доказами: показаннями потерпілого, свідків та експертів, протоколами огляду місця події, перегляду відеозаписів, слідчих експериментів, висновками судової медичної, судових автотехнічних, комісійної судової автотехнічної експертиз та іншими доказами, які узгоджуютьсяміж собою.
Зокрема, при постановленні вироку суд першої інстанції врахував:
- показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які бачили, як автомобіль ВАЗ-2107 скоїв наїзд на потерпілого, який переходив дорогу із великою пляшкою води на плечах поза межами пішохідного переходу;
- протокол огляду місця ДТП від 17 червня 2013 року зі схемою та фототаблицею до нього, згідно з яким було оглянуто ділянку місцевості, де сталася ДТП, та автомобіль ВАЗ-2107, на якому виявлено пошкодження;
- протокол перегляду відеозапису від 9 квітня 2014 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого було проглянуто відеозапис камери спостереження на ділянці пішохідного переходу, з якого видно, як рухається пішохід з вантажем на правому плечі та як о 21:47:18 він ступає на проїзну частину проспекту ім. газети "Правда" (просп. Слобожанський) за зону дії розмітки пішохідного переходу, а також як автомобіль ВАЗ-2107 у подальшому застосовує гальмування і, доїхавши до розмітки пішохідного переходу, починає маневр об`їзду пішохода та скоює на нього наїзд;
- протоколи огляду відеозаписів від 12 липня 2013 року та від 23 серпня 2013 року, згідно з якими було переглянуто записи з відеореєстраторів автомобілів "Деу Сенс" та "Сан Йонг Рекстон", надані водіями ОСОБА_7 та ОСОБА_6, на яких відображені обставини цієї ДТП;
- протоколи проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_1 (від 2 жовтня 2013 року) та свідка ОСОБА_7 (від 12 лютого 2014 року);
- висновок судово-медичної експертизи №636е від 25 лютого 2014 року, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної тупої травми тіла: тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3 ступеня, перелому скроневої та тім`яної кісток праворуч, пневмоцефалії, відкритого перелому нижньої щелепи: ментального ліворуч, праворуч - в ділянці гілки, розриву слизової оболонки в ментальній ділянці ліворуч, розриву шкіри зовнішнього слухового проходу, вушної кровотечі, з розвитком загрозливих для життя явищ (втрата свідомості - кома 1-2 ступенів та порушення зовнішнього дихання - трахеотомія), з розвитком у посттравматичному періоді часткової атрофії обох зорових нервів, нейропатії 7-ї пари черепних нервів, лівостороннього геміпарезу, посттравматичної двохсторонньої сенсоневральної туговухості та посттравматичного двохстороннього середнього отиту; закритої тупої травми грудної клітки: закритого перелому заднього відрізка 2-го ребра праворуч з розвитком правостороннього пневмотораксу та шокової легені 2-го ступеня; закритого перелому обох кісток лівого передпліччя у верхній та середній третині зі зміщенням, вивих голівки променевої кістки ліворуч; закритого перелому лівої плечової кістки в нижній третинах зі зміщенням відламків; закритого багатоуламкового перелому протягом всього діафізу правої великогомілкової кістки та голівки малогомілкової кістки зі зміщенням відламків; відкритого перелому лівої стегнової кістки у середній третині зі зміщенням по ширині, довжині та заходженням відламків під кутом, рваної рани лівого стегна; рваних ран верхніх та нижніх кінцівок;