Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 509/518/17
провадження № 61-48145св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, |
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що протягом 2005-2011 років позивач надав у борг відповідачам, які перебували у шлюбі, грошові кошти. Борг частково повернуто. Проте, залишок боргу у розмірі 120 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 лютого 2017 року складає 3 243 017 грн, не повернуто.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 997 039 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 жовтня 2016 року складає 36 893 доларів США; з ОСОБА_3 - 2 245 979,45 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 жовтня 20916 року складає
83 107 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року (в складі судді Кочко В. К.) позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 2 245 979,45 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 жовтня
2016 року складає 83 107 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 997 039 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 жовтня 2016 року складає 36 893 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, підтверджений розпискою. Оскільки зазначений договір укладено в період перебування ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, отримані на підставі договору в борг грошові кошти, витрачені в інтересах сім`ї, тому такий договір створює обов`язки для ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, визначеного статтею 264 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики у розмірі 2 245 979,45 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 жовтня 2016 року складає 83 107 доларів США, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для правильного вирішення спору підлягають дослідженню докази як на підтвердження укладення ОСОБА_2 у період шлюбу договору позики в інтересах сім`ї, так і докази фактичного використання отриманих у власність за таким договором грошових коштів на задоволення потреб сім`ї. Сторонами не доведено, що грошові кошти, отримані ОСОБА_2 у борг за договором позики, використані на задоволення потреб сім`ї, при цьому ОСОБА_3 заперечує існування позикових правовідносин між нею та позивачем. Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності не застосовуються. Оскільки позивачем не оскаржувалося рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2, тому в цій частині судове рішення не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 65 СК України й не врахував, що грошові кошти за договором позики використані в інтересах сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому цивільні права та обов`язки за таким договором виникають у обох із подружжя.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що протягом 2005-2011 років ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти, а саме: 30 серпня 2005 року у розмірі 10 000 доларів США, 27 жовтня 2006 року - 24 000 доларів США, 08 лютого 2007 року -23 000 доларів США, 25 березня 2007 року - 4 800 доларів США, 05 липня 2007 року - 51 485 доларів США, 10 листопада 2010 року -
5 300 доларів США, 25 січня 2011 року - 5 000 доларів США, 07 січня
2011 року - 3 200 доларів США.
Згідно з розпискою від 20 березня 2011 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 126 000 доларів США на сімейні потреби, які зобов`язувався повернути 30 грудня 2011 року.
Борг частково повернуто, залишок боргу станом на 10 лютого 2017 року становить 120 000 доларів США.
ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 17 вересня 1994 року по квітень 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.