Постанова
Іменем України
19 червня 2020 року
м. Київ
справа № 711/7627/17
провадження № 61-17253ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року у складі судді Дунаєва С. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за прострочення боргового зобов`язання.
Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким останній взяв у нього в борг кошти у сумі 40 000 доларів США. На підтвердження укладення договору відповідачем було надано розписку.
Термін виконання зобов`язання був визначений за першою вимогою.
15 травня 2010 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, проте, відповідач своє зобов`язання не виконав і борг не повернув.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2011 року, з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто борг у сумі 316 496 грн.
Проте, вказане рішення суду було виконано тільки у 2017 році, у зв`язку з чим, за час невиконання зобов`язання про повернення боргу, стягнуті за рішенням суду кошти знецінились, тому з відповідача слід стягнути кошти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 68 623,27 грн та інфляційні втрати за весь час прострочення боргового зобов`язання у сумі 439 929,44 грн, а всього 508 552,71 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 318 210,1 грн, в якості компенсації за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 березня 2011 року № 2-279/11.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір позики, який не був виконаний відповідачем, внаслідок чого рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 316 496 грн. Зазначене рішення суду відповідачем виконано 22 червня 2017 року. Внаслідок тривалого невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а тому за період з 15 вересня 2014 року до 21 червня 2017 року підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні втрати.
При цьому, вказані суми було стягнуто в межах строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 березня 2011 року було виконано 22 червня 2017 року, тобто правовідносини сторін завершилися, тому, вважає позовні вимоги безпідставними.
Вважає, що положення статті 625 ЦК України у даному випадку не застосовуються, оскільки вказана стаття знаходиться у розділі ЦК України про зобов`язання, у той час, як у даному випадку вимоги позивача стосувалися тривалого невиконання рішення суду, тобто врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", що вказано у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.
Також, посилаючись на декілька постанов Верховного Суду України, вважає, що суди незаконно стягнули з нього інфляційні втрати у цих правовідносинах, які виникли з договору позики в іноземній валюті, а інфляційні втрати можуть нараховуватися тільки на зобов`язання у гривні.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у складі судді Черняк Ю. В. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.