Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 636/4052/18
провадження № 61-7719св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Ковригіної О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня
2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 . Зазначена частина будинку належала його батьку на праві спільної сумісної власності, оскільки була набута у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Після смерті батька він прийняв спадщину, однак, Чугуївською державною нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, у зв`язку з неможливістю визначити склад спадкового майна, оскільки зазначений житловий будинок належав на праві спільної сумісної власності спадкодавцю та його дружині, визначення розміру часток між якими не проводилося.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним право власності на ј частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належав
ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 23 грудня 2008 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина (відповідач) ОСОБА_2 та його син (позивач)
ОСОБА_1 . Оскільки спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до статті 1226 ЦК України наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на ј частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, від належної спадкодавцю частки у праві спільної сумісної власності, з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій заявникпросила скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття самим спадкодавцем зазначеного права в установленому законом порядку, так як відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять лише ті права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Померлий за життя в установленому законом порядку право власності на частину житлового будинку не оформив, доказів на підтвердження протилежного позивач не надав. Суди наведеного не урахували та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Крім того, суди не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, положення частини другої статті 331 ЦК України та частини першої статті 182 ЦК України. Також у порушення частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції прийняв докази, не подання яких до суду першої інстанції позивач не обгрунтував поважними причинами, чим порушив норми процесуального права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Посилання заявника на те, що померлий за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на частину житлового будинку, а тому він не увійшов до спадкової маси є необгрунтованими, оскільки судами достовірно встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний житловий будинок, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що не заперечувалося відповідачем у судових засіданнях.
Також у липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, аргументи якого є ідентичними відзиву, поданому представником ОСОБА_5 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 24 червня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня
2008 року, житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2