Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 321/1204/17
провадження № 61-37096св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянова Людмила Миколаївна,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Першин Володимир Миколайович, на постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року в складі колегії суддів:Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л. М., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), про визнання права спільної часткової власності на житловий будинок та визнання договору дарування житлового будинку недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого вона дізналася, що належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 у 2003 році він подарував своїй дружині ОСОБА_2, шлюб з якою було укладено у 1999 році.
Посилаючись на те, що вказаний будинок був придбаний батьком в період перебування у шлюбі з її матір`ю ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже його 1/2 частка в порядку статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України належала останній та входила до складу спадщини, що залишилося після смерті матері і яку вона прийняла фактично, з урахуванням доповнень і уточнень, просила суд визнати за нею право спільної часткової власності на 1/4 частку у праві власності на вказаний житловий будинок у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 та визнати недійсним договір дарування будинку від 16 липня 2003 року з моменту його укладення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 після смерті своєї матері не прийняла спадщину на спірний житловий будинок, з вимогами про надання додаткового строку для прийняття спадщини не зверталася, грошової компенсації за належну їй частку у спірному будинку від спадкоємця, який розпорядився спадковим майном без її згоди, не вимагала. На думку суду першої інстанції, зібраними у справі доказами не доведено, що спірний будинок був спільною сумісною власністю її батьків, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року по цій справі змінено в частині правового обґрунтування підстав відмови у позові.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір дарування був укладений у липні 2003 року, а з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права ОСОБА_1 звернулася тільки у вересні 2017 року, тобто через чотирнадцять років після того, як її право було порушено, вимоги про визнання договору дарування недійсним і про визнання права власності на 1/4 частку спірного будинку в порядку спадкування задоволенню не підлягають за пропуском строку позовної давності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 321/1204/17, витребувано її з Михайлівського районного суду Запорізької області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано Бурлакову С. Ю .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року Першин В. М. подав у інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем обрано правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки станом на грудень 2016 року інший спосіб не існував через зміну власника на спірне спадкове майно. Крім того, про існування спірного договору дарування позивач дізналась лише після смерті батька, коли потрібно було оформляти спадщину, а тому вона не пропустила строк позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2018 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Указувало, що спірний будинок перебуває в іпотеці з 2007 року на забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_7 . На теперішній час заборгованість за кредитом не погашена і товариство має намір розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності із судовим рішенням.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін. Зазначала, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом ради депутатів 20 червня 1974 року будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на праві особистої власності.
Батьки позивача - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 12 серпня 1972 року.
Згідно з даними інвентарної справи будівництво спірного житлового будинку було розпочато у 1973 році, в період, коли батьки позивача перебували у шлюбі. 24 травня 1974 року будівництво було завершено і житловий будинок було прийнято в експлуатацію.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 - мати позивача.
Із листа Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 20 жовтня 2017 року № 2510/01-21 вбачається, що спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину і в нотаріальному порядку 01 жовтня 1997 року оформили свої спадкові права на належний спадкодавцю автомобіль М 412, 1985 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, був її чоловік ОСОБА_3 і донька ОСОБА_1 - позивач у справі, яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 .
19 січня 1999 року батько позивача - ОСОБА_3 уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2
16 липня 2003 року ОСОБА_3 подарував належний йому житловий будинок своїй дружині - ОСОБА_2
09 жовтня 2007 року ОСОБА_2 передала вказаний будинок в іпотеку банку на забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_7 - дружини рідного брата позивача на суму 150 000,00 грн з виплатою 18 % річних, зі строком повернення кредиту не пізніше 27 березня 2014 року.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн станом на 19 січня 2018 року спірний будинок з прилюдних торгів не реалізований, перебуває в іпотеці ТОВ "Кредитні ініціативи".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відомостей про спадкоємців померлого ОСОБА_3, які прийняли спадщину, про склад спадкового майна матеріали справи не містять.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.