Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 222/30/17
провадження № 61-10666св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року
у складі судді Доценко С. І. та постанову апеляційного суду Донецької області
від 21 грудня 2017 рокуу складі колегії суддів: Мироненко І. П., Баркова В. М., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у липні 2017 року позовом до ОСОБА_2 про витребування майна.
Посилався на те, що його батьку ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав житловий будинок АДРЕСА_1 . Після смерті батька він вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Йому стало відомо, що рішенням Володарського районного суду Донецької області від 15 червня 2015 року було задоволено позов ОСОБА_3 про визнання за нею, як за особою, яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без укладення шлюбу, права власності на 2/3 частки вказаного вище будинку, який входив до спадкової маси після смерті його батька, з посиланням на те, що цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя, та 16 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 2/3 часток вищезазначеного будинку.
24 травня 2016 року апеляційним судом Донецької області було скасовано рішення Володарського районного суду від 15 червня 2015 року та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя і визнання за нею права власності на 2/3 його частки.
Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння, як спадкоємця власника, поза його волею на підставі судового рішення,
яке в подальшому скасовано, уточнивши позовні вимоги, просив, посилаючись на положення статті 387, 388 ЦК України, витребувати із володіння ОСОБА_2 на його користь 2/3 частини жилого будинку
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 29 серпня
2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Витребувано із володіння ОСОБА_2 на його користь 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив
з наявності правових підстав для витребування 2/3 часток спірного будинку на користь ОСОБА_1, оскільки на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, це майно вибуло з його володіння як спадкоємця за законом поза його волею.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2017 року рішення Володарського районного суду Донецької області від 29 серпня
2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що під час вирішення цієї справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. При встановленні фактичних обставин справи судом дотримано норм процесуального права. Отже, рішення не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року,
ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права
й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Володарського районного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року
та постанову апеляційного суду Донецької областівід 21 грудня 2017 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що ОСОБА_3 на час укладення договору дарування була законним власником спірного будинку на підставі чинного судового рішення, отже мала право розпоряджатись будинком
та укласти з нею, ОСОБА_2, договір дарування належної їй частки; позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, укладеного 16 березня 2016 року між нею та ОСОБА_3, проте у задоволенні позову йому було відмовлено.
Також зазначає, що суди не врахували, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, при цьому, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_1
не є належним позивачем, оскільки він не є спадкоємцем, адже він лише звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а відповідного свідоцтва на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 не отримував.
ОСОБА_2 , крім іншого, посилається й на те, що вона не була присутня
в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції з поважних причин, при цьому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання її представника
про перенесення судового засідання, що, на думку ОСОБА_2, є порушенням з боку апеляційного суду норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 222/30/17
з Володарського районного суду Донецької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_4, за заявою його спадкоємця за законом ОСОБА_1 Нікольською державною нотаріальною конторою 14 лютого 2014 року була заведена спадкова справа. Свідоцтво про право на спадщину за законом
на спадкове майно не видавалось.
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 03 вересня
2013 року у справі № 263/8826/13-ц встановлено факт проживання ОСОБА_3
та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1996 року до часу смерті, до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 15 червня
2015 року у справі № 222/90/14-ц задоволено позов ОСОБА_3 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 часток цього будинку.
16 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування 2/3 часток спірного будинку.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2016 року,
з урахуванням ухвали апеляційного суду від 02 червня 2016 року
про виправлення описки, рішення Володарського районного суду від 15 червня 2015 року в частині визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 часток цього будинку скасовано і в задоволені позову в цій частині відмовлено.
Після ухвалення рішення у справі, яка розглядається, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 30 серпня 2017 року рішення апеляційного суду Донецької області
від 24 травня 2016 року у справі № 222/90/14-ц за позов ОСОБА_3 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на 2/3 часток цього будинку було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При повторному перегляді справи рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року рішення Володарського районного суду Донецької області від 15 червня 2015 року було скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 та її часткового процесуального правонаступника ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя і визнання права власності на його частину задоволено частково.
У частині визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя
та визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 спірного будинку відмовлено.
Також суд встановив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого
ОСОБА_4 за законом і у строки, передбачені чинним законодавством, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, до складу якої входить і спірний житловий будинок.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення,
які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року
та постанову Апеляційного суду Донецької областівід 21 грудня 2017 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.