Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-7259/11
провадження № 61-16674св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року в складі колегії суддів:Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява обґрунтована тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 30 жовтня 1971 року, даний шлюб було розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровска від 19 липня 2011 року.
Під час шлюбу за спільні сімейні кошти ними було придбано багато об`єктів рухомого та нерухомого майна, серед яких 55/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці за тією ж адресою, право власності на будинок та земельну ділянку оформлено на ОСОБА_2 .
У 2011 році ОСОБА_2 повідомив її про свої наміри ініціювати судовий процес про розірвання шлюбу, після чого вона почала займатися процедурою розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_1, у зв`язку з чим лише у 2011 році дізналася про те, що її чоловік ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір дарування.
Посилаючись на те, що ніякої домовленості про розпорядження спільним майном, зокрема щодо безоплатної передачі права власності на спірне домоволодіння, ними як подружжям досягнуто не було, укладання договору про безоплатну передачу у власність третьої особи об`єкту нерухомого майна, яке має значну вартість та знаходилось у її з чоловіком ОСОБА_2 спільній сумісній власності, є правочином, укладеним не на користь та не в інтересах подружжя, оскільки в результаті укладення такого договору її родина взагалі не отримала нічого замість спірного домоволодіння, а ОСОБА_2 ввів її в оману під час отримання від неї згоди, оскільки вона була впевнена, що підписує документи про згоду на відчуження майна їхніми сусідами та не читала текст підписаних документів.
З урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд визнати недійсним договір дарування 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 серії ВМК № НОМЕР_2, укладений 09 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 598.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що на час посвідчення спірного правочину було вірно встановлено дійсні наміри ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з`ясована відсутність заперечень щодо кожної з умов договору дарування, з`ясовано чи розуміють вони значення умов договору та його правових наслідків для кожного з них, на підтвердження однакового розуміння умов договору та їх правових наслідків отримав від сторін договору їх підписи, а тому відсутні підстави для визнання спірного договору дарування недійсним.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-7259/11, витребувано її з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_5 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано всі фактичні обставини справи та не враховано, що ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_1 щодо природи оспорюваного правочину, так і щодо її прав та обов`язків, як співвласника спірного об`єкту нерухомого майна, який надає згоду саме на безоплатну передачу права власності на користь третьої особи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 30 жовтня 1971 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровска від 19 липня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
24 жовтня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (тобто під час перебування у зареєстрованому шлюбі із позивачем ОСОБА_1 ) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3846, за яким ОСОБА_2 купив 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1
Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, право власності на яку було оформлене на ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2006 року № 116/34.
Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу право власності на зазначену частину домоволодіння також зареєстроване за ОСОБА_2
09 жовтня 2009 року між відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А. С. та зареєстрований в реєстрі за № 598, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 15 цього договору, відчуження 55/100 частин домоволодіння відбувається за письмовою згодою дружини дарувальника - ОСОБА_1 .
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_1 від 09 жовтня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А. С. 09 жовтня 2009 року, зареєстрованої в реєстрі за № 597, ОСОБА_1, що перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 надає свою згоду чоловіку ОСОБА_2 на дарування ОСОБА_3 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яке придбане під час шлюбу.
На підставі цього договору дарування за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на зазначену частину вказаного домоволодіння, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24197104 від 20 жовтня 2009 року, технічним паспортом на це майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.