Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 697/490/18
провадження № 61-47746св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Територіальний центр соціального обслуговування Канівського району,
третя особа - Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Потієнко Тетяна Миколаївна, на постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування Канівського району, третя особа - Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява обґрунтована, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, що підтверджується рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2018 року про встановлення факту родинних відносин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Канівський район, с. Полствин; земельної ділянки площею 0,4541 га, надана для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку 2,18 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з наявністю заповіту складеного на інше ім`я.
Під час розгляду справи позивач довідався про те, що відповідачем було подано позовну заяву про визнання додаткового строку для прийняття спадщини. Підставою є заповіт складений померлою ОСОБА_2 . Про його існування до розгляду справи в суді позивачу відомо не було.
Вважає, що складений заповіт на користь Територіального центру соціального обслуговування недійсний, оскільки впевнений, що вказаний заповіт ОСОБА_2 склала не з власної волі, а під впливом тяжкої для неї обставини. Оскільки на момент складання заповіту ОСОБА_2 перебувала під впливом тяжкої обставини, а саме: або отримати соціальний захист, гарантований державою, або залишитися без догляду. Отже, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Крім того, оспорюваних заповіт є нікчемним, так як він суперечить вимогам законодавства щодо порядку та форми заповіту.
Просив суд визнати заповіт ОСОБА_2 від 01 жовтня 2010 року, складений на користь будинку-інтернату, посвідчений Полствинською сільською радою Канівського району Черкаської області, зареєстрований в реєстрі за № 18, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року позов задоволено.
Визнано заповіт ОСОБА_2 від 01 жовтня 2010 року на користь будинку-інтернату, посвідченого Полствинською сільською радою Канівського району Черкаської області в реєстрі за № 18 недійсним.
Рішення суду мотивоване тим, що загальні вимоги до посвідчення заповіту не були дотриманні, передбачені в статті 1248 ЦК України, а також пункти 157, 161 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме відсутній обов`язковий запис про те, що заповіт прочитаний вголос заповідачем та ним підписаний. Отже відповідач позбавляється права на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по заповіту, спадкування відбувається по закону і право на яке має брат померлої ОСОБА_2 .
Крім того, заповіт померлою ОСОБА_2 було вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай не вигідних для неї умовах. Тяжкою умовою, суд першої інстанції визнав, хворобу ОСОБА_2, що підтверджується медичною карткою престарілого (інваліда), що оформляється в будинок-інтернат від 05 жовтня 2010 року, в якому зазначено що ОСОБА_2 потребувала постійного стаціонарного догляду та поселення в будинок-інтернат загального типу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент його посвідчення, позивачем не доведено належними доказами підстав нікчемності заповіту, а тому відсутні підстави визнання заповіту нікчемним.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що заповіт померлою ОСОБА_2 було вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. Відсутні докази проте, що заповіт ОСОБА_2 був складений під тиском працівників будинку-інтернату та, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 697/490/18, витребувано її з Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав у інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заповіт від 01 жовтня 2010 року вимогам норм права не відповідає, так як не містить обов`язкового запису про те, що він прочитаний вголос заповідачем та ним підписаний. Окрім цього заповіт є незрозумілим, адже ім`я спадкоємця чітко не визначене.
Доводи інших учасників справи
У січні 2019 року Територіальний центр соціального обслуговування Канівського району подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначав, що у Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, чинній на момент посвідчення заповіту, відсутні вимоги щодо зазначення в заповіті про прочитання вголос заповідачем.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений 01 жовтня 2010 року секретарем Полствинської сільської ради Канівського району Черкаської області Бойко Л. О. та відповідно до якого усе своє майно, де б воно не перебувало б і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона матиме право за законом, вона заповіла будинку-інтернату, в якому буде перебувати до кінця свого життя.
Наказом Канівського районного територіального центру від 11 жовтня 2010 року № 9 "Про поселення в стаціонар" ОСОБА_2, зараховано до стаціонарного відділення 12 жовтня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 вересня 2012 року Серія НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції в засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які стверджували факт примусу працівниками стаціонарного відділення с. Степані на складання ОСОБА_2 заповіту на користь відділення, в іншому випадку ОСОБА_2 отримала б відмову від прийняття на державне утримання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.