Постанова
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа № 169/506/17
провадження № 61-37213св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин",
представник відповідача - Гридасов Сергій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області у складі судді Хвіц Г. Й . від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Грушинського А. І. від 03 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" (далі - ТОВ "Будинок тканин") про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 14 вересня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір безпроцентної позики, згідно умов якого він позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 42 925 000,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 14 вересня 2007 року становило 8 500 000 дол. США, у разі зміни курсу долара США сума коштів, яка підлягає поверненню позикодавцю позичальником, повинна бути еквівалентною 8 500 000 дол. США. Строк повернення позики становить 30 календарних днів з дати отримання позичальником письмової вимоги позикодавця, але не більше 10 років з моменту надання суми позики.
Посилаючись на те, що 28 березня 2017 року він направив відповідачу письмову вимогу про повернення боргу за договором позики, на що останній відмовився повертати борг в добровільному порядку, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 221 264 452,00 грн боргу за договором позики, що за офіційним курсом НБУ станом на 26 червня 2017 року становить 8 500 000 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним за договором позики в касу товариства були внесені грошові кошти в сумі 42 925 000,00 грн, що за офіційним курсом НБУ становило 8 500 000 дол. США, а тому підстав для задоволення позову про стягнення таких коштів не має.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Турійського районного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх фактичних обставин справи; не надали належної оцінки наданим позивачем актам звірки щодо договору безпроцентної позики від 14 вересня 2007 року № 14/09-01, які є належними та допустимими доказами на підтвердження передання позивачем суми позики в касу товариства. Крім того, суди не врахували, що відповідач не оспорював обставин укладання договору позики та факт отримання обумовленої у позові суми позики.
Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 169/506/17 з Турійського районного суду Волинської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 14 вересня 2007 року ОСОБА_1, що діє особисто як засновник ТОВ "Будинок тканин", та ТОВ "Будинок Тканин" в особі Гридасова С. О., який діє за довіреністю, уклали договір безпроцентної позики № 14/09-01.
Згідно з умовами підпунктів 1.1, 2.1, 2.2 пунктів 1, 2 вказаного договору позикодавець ОСОБА_1 передає у власність позичальнику ТОВ "Будинок тканин" в особі Гридасова С. О. грошові кошти у розмірі, встановленому підпунктом 2.1 пункту 2 договору, а саме, 42 925 000,00 грн, що згідно з встановленим НБУ офіційним курсом гривні щодо іноземних валют станом на 14 вересня 2007 року складало 8 500 000,00 дол. США. У разі зміни курсу долара США, сума коштів, що підлягає поверненню, має бути еквівалентною 8 500 000,00 дол. США. Проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.
Підпунктами 3.1, 3.2 пункту 3 зазначеного договору вказано, що сума позики перераховується в безготівковому порядку на поточний рахунок або готівкою в касу позичальника і днем надання позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок або в касу позичальника.
Відповідно до акту звірки щодо договору безпроцентної позики № 14/09-01 (безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі) від 14 вересня 2007 року позикодавець ОСОБА_1 вніс в касу позичальника ТОВ "Будинок тканин" всю суму за договором, а саме, 42 925 000,00 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 03 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.