Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 185/11899/15-ц
провадження № 61-16136св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі судді Бабій С. О. від 04 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І. від 27 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, в яких з урахуванням уточнень, про солідарне стягнення з ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") на свою користь витрат на лікування в розмірі 35 061,11 грн, втрачений заробіток за період часу з 25 листопада 2013 року по день розгляду справи в суді (станом на 25 травня 2017 року в розмірі 305 353,36 грн), а також стягнення з ОСОБА_2 на свою користь з дня постановлення рішення суду безстроково втрачений заробіток в розмірі по 12 800 грн щомісячно, а також 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 листопада 2012 року близько 15:00 год. на вулиці Карла Маркса в м. Павлограді Дніпропетровської області в районі будинку № 90 був здійснений наїзд автомобіля марки "Опель-Вектра-А", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 (відповідача) на пішохода ОСОБА_1 (позивача). За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 листопада 2012 року за № 12012040370000223 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 276 КК України. 21 листопада 2015 року була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
11 березня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ "УПСК" із заявою про виплату страхового відшкодування, але 06 квітня 2016 року йому було відмовлено у виплаті. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди позивачу були заподіяні тілесні ушкодження, він переніс хірургічні втручання, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. У зв`язку з отриманими ушкодженнями та їх наслідками позивачу було встановлено інвалідність. Відповідно до висновку експерта від 20 березня 2017 року № 67 позивачу встановлено 80% втрати загальної та професійної працездатності. Встановлена втрата працездатності є наслідком отриманої 25 листопада 2012 року черепно-мозкової травми. Сума втраченого заробітку (доходу) позивача внаслідок зменшення працездатності за період з 25 листопада 2013 року по 25 травня 2017 року становить 305 353,36 грн. Вважає, що з дня розгляду справи в суді стягнення втраченого заробітку необхідно здійснювати з ОСОБА_2 щомісячно безстроково в розмірі 12 800 грн. На лікування позивачем було витрачено 35 961,14 грн. Крім цього, позивач поніс витрати на проведення судово-медичної експертизи. Вказує, що згідно полісу № АВ/6167021 від 17 квітня 2012 року цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2, як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, застрахована ПрАТ "УПСК". Також указує, що діями відповідача ОСОБА_2 йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, яку він оцінує в 200 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 31 061,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за період часу з 25 листопада 2013 року по 25 травня 2017 року в розмірі 305 353,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з дня постановлення рішення суду безстроково втрачений заробіток в розмірі 12 800 грн щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 5 523,18 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати позивачу: витрати, понесені ним на лікування в розмірі 31 061 грн, що підтверджено розрахунками та чеками на придбання лікарських засобів; 395 353,36 грн втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності, на підставі статті 1197 ЦК України та безстроково втрачений заробіток в розмірі 12 800 грн щомісячно; 7 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, з урахуванням грубої необережності потерпілого.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року змінено та виключено з резолютивної частини рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 31 061,11 грн солідарне стягнення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Однак, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 31 061,11 грн, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково вказав про солідарне стягнення даної суми, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини посилання на солідарне стягнення.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відносно нього відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що за завдану позивачу шкоду має відповідати страхова компанія ПрАТ "УПСК", до якої також заявлено вимоги у цій справі, однак судом безпідставно відмовлено у відшкодуванні шкоди із страховика. Суди попередніх інстанцій не врахували наявність умислу та грубої необережності потерпілого (нехтування правилами дорожнього руху), відсутність вини відповідача, матеріальне становище відповідача, відсутність доказів та підстав для стягнення з відповідача втраченого заробітку, що в силу вимог частини п`ятої статті 1187 ЦК України звільняє відповідача від обов`язку по відшкодуванню шкоди або відповідно до статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 1811899/15-ц з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 25 листопада 2012 року близько 15:00 год. на вул. Карла Маркса у м. Павлоград Дніпропетровської області в районі будинку № 90 мав місце наїзд автомобіля марки "Опель-Вектра-А" державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_1, внаслідок чого останньому було завдано тілесних ушкоджень.
Постановою слідчого Павлоградського ВП ГУНПУ області від 21 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 листопада 2012 року за № 112012040370000223, за ознаками частини другої статті 286 КК України, провадження закрито за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя: відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась тяжким забоєм головного мозку, що потягло необхідність оперативного втручання у вигляді декомпресивної трепанації черепа, забійна рана голови, синці обличчя, садна тулуба, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 13 лютого 2013 року № 108.
У зв`язку з отриманими травмами ОСОБА_1 було проведено хірургічні операції, а також позивач знаходився на тривалому стаціонарному лікуванні у медичних закладах.
Згідно полісу від 17 квітня 2012 року № АВ/6167021 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на 25 листопада 2012 року була застрахована ПрАТ "УПСК".
Згідно з розписками від 27 листопада 2012 року та від 22 лютого 2013 року, ОСОБА_3 (батько позивача) отримав від ОСОБА_2 4 000 грн на відшкодування майнової шкоди.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.