Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа №447/3676/14-ц
провадження № 61-35455ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів - Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю, Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2 .
відповідач - ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_1, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Павлів В. Р., та на постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року, ухвалену колегією суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя і з урахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 12 січня 1996 року до 23 лютого 2012 року вони з відповідачем перебували в шлюбі. Протягом періоду перебування у шлюбі подружжям було придбане майно, яким після розірвання шлюбу відповідач користується одноосібно. За час шлюбу у подружжя народилося троє дітей. З врахуванням того, що діти після розірвання шлюбу проживають разом з позивачем, остання просила суд відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити її частку при поділі майна нажитого під час шлюбу.
Враховуючи вищенаведене, позивач з урахуванням уточнень просила:
1. виділити їй у власність автомобілі DAF TE95, Volkswagen Golf; припинити право власності відповідача на зазначені транспортні засоби, стягнувши з позивача на користь відповідача ринкову вартість 1/5 частини автомобіля DAF TE95 та ринкову вартість 4/5 частини автомобіля Volkswagen Golf;
2. виділити позивачу у власність автомобіль Schmitz Spr 27;
3. виділити відповідачу у власність: праску, блендер, водонагрівач-бойлер, кран-змішувач, набір меблів "Гармонія", кухонний комбайн, морозильник, холодильник, виділивши позивачу 2/3 ідеальних часток у праві власності на дані речі (а.с. 163, 170-171, 203-204).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала суду належних доказів для встановлення періоду перебування сторін у шлюбі, наявності спільно нажитого майна за час шлюбу, джерела та часу придбання вказаного майна, для встановлення підстав для відступу від засади рівності часткок подружжя. Крім того, позиваач не заявляла клопотань про витребування доказів, у наданні яких у неї виникли труднощі, незважаючи на те, що їй таке право було роз`яснено. Внаслідок таких обставин суд позбавлений був можливості встановити період, протягом якого сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, обсяг спільно нажитого майна, джерела і час його придбання, наявність обставин відступу від засади рівності часток подружжя.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух у суді касаційної інстанції
У червні 2018 року представник ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_1, подав до суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року та на постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи №447/3676/14-ц з Миколаївського районного суду Львівської області.
16 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, без будь-яких законних підстав відмовив у задоволенні позову, не надавши належну оцінку обставинам справи.
Судом не було розглянуто клопотання позивача про призначення експертизи у справі.
Суд не повідомив позивача про закінчення повноважень судді, який розпочав розгляд справи, внаслідок чого не відбулося судове засідання, призначене на 29 червня 2017 року, а судове засідання, призначене на 31 липня 2017 року, не відбулося з вини представника відповідача, оскільки остання надала суду клопотання про призначення судового розгляду після 31 липня 2017 року в зв`язку з тим, що до 31 липня 2017 року перебувала у відпустці.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_3 мотивований тим, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Миколаївському районному відділі ДВС перебуває виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. В межах зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на транспортні засоби та житловий будинок, які перебувають у власності ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог, що завадило суду встановити період, протягом якого сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, обсяг спільно нажитого майна, джерела і час його придбання, наявність обставин відступу від засади рівності часток подружжя.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
За правилами статті 60 СК України (тут і далі положення Сімейного кодексу України в редакції, чинній на час звернення з позовом) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.