Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-3866/11
провадження № 61-17568св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, орган опіки та піклування Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
від 31 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просила суд визнати за нею право власності на:
- 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- автомобіль Skoda Fabia, 2007 року випуску;
- земельну ділянку площею 0, 2037 га, розташовану у АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя позивач просила суд:
- визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3, 2 кв . м, площа підвалу 23, 3 кв. м);
- визнати за відповідачем право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 (площа квартири 58, 2 кв. м, площа підвалу 23, 3 кв. м) та автомобіль Маzda, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Маzda, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 94 717 грн.
Позовна заява мотивована тим, що із 12 січня 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що квартира АДРЕСА_1, автомобіль Skoda Fabia та земельна ділянка, площею 0,2037 га, розташована у АДРЕСА_2, придбані за час шлюбу з відповідачем, але за її особисті кошти, які були отримані від продажу належного їй на час реєстрації шлюбу на праві власності майна - квартири АДРЕСА_7 будинку АДРЕСА_8, автомобіля Volkswagen Golf, а також на кошти, які їй віддав батько в рахунок відшкодування вартості частки в спадковому майні.
Оскільки, автомобіль Маzda та 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 були придбані в період шлюбу за спільні кошти подружжя, вважала, що частки подружжя у праві власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та автомобіль Маzda є рівними. Фактично автомобілем Маzda користується відповідач, а тому вона має право на грошову компенсацію вартості належної їй частки майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва, у складі судді
Кириленко Т. В., від 20 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 2037 га, розташовану в АДРЕСА_2 .
Здійснено поділ спільного майна подружжя та в порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 та автомобіль марки Skoda Fabia Classis, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 та автомобіль марки Mazda, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 35 368, 50 грн.
В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2 були придбані ОСОБА_1 за час шлюбу, але за кошти, отримані від продажу належного їй на праві особистої власності майна - чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_7 та коштів, отриманих в якості компенсації за частину спадкового майна, а тому є особистою власністю позивача.
Автомобілі Skoda Fabia Classis та Маzda, 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 суд визнав спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Враховуючи, що автомобілем Skoda Fabia з часу його придбання користується позивач, а автомобілем Маzda - відповідач, суд вважав необхідним в порядку поділу майна виділити позивачці у власність автомобіль Skoda Fabia, а відповідачу автомобіль Маzda, зі стягненням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці вартості часток сторін у присудженому майні.
1/2 частину квартири АДРЕСА_3 суд вважав необхідним залишити у спільній частковій власності сторін, виділивши в порядку поділу майна подружжя у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному по 1/4 частині квартири, без її реального поділу, оскільки сторонами не вчинено дій, направлених на надання згоди присудження одному з подружжя грошової компенсації вартості частини квартири та не внесено на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року та позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя: 1/7 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 388 600 грн; земельну ділянку в с. Білки Попільнянського району Житомирської області, вартістю 90 800 грн; 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, вартістю 840 150 грн; автомобіль марки Skoda Fabia Classis,
2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 146 152 грн; автомобіль марки Mazda, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, державний номерний знак
НОМЕР_1 , вартістю 388 689 грн.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Skoda Fabia Classis, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 146 152 грн; 1/7 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 134, 3 кв. м, житловою площею 74, 2 кв. м, вартістю 388 600 грн; земельну ділянку в с. Білки Попільнянського району Житомирської області, площею 0, 2037 га, вартістю 90 800 грн; 18/100 частини квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58, 2 кв. м, вартістю
301 644 грн.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки марки Mazda, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю
388 689, 84 грн; 32/100 частини квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58, 2 кв. м, вартістю
538 506 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, колегія суддів виходила з того, що:
- розмір грошових коштів отриманих ОСОБА_1 від відчуження належної їй частки в квартирі АДРЕСА_7, які були внесені на виконання умов інвестиційного договору № 1109/9 від 11 вересня 2002 року, становить 25 021, 25 грн;
- позивачем не надано належних доказів відчуження садового будинку АДРЕСА_8 і відповідно, внесення нею коштів на суму 6 151, 60 грн від продажу садового будинку на виконання умов інвестиційного договору № 1109/9 від 11 вересня 2002 року;
- позивачем не надано належних доказів про придбання автомобіля Skoda Fabia Classis за кошти, що належали їй особисто, зокрема, отримані з продажу автомобіля Volkswagen Golf;
- розписка батька позивача ОСОБА_9 від 03 травня 2005 року про зобов`язання виплати компенсацію за частину спадкового майна в розмірі 35 000 доларів США суперечить положенням частини п`ятої статті 1273 ЦК України, а отже не є підтвердженням того, що вказані грошові кошти є особистою приватною власністю позивача та були використані для придбання земельної ділянки в селі Білки Попільнянського району Житомирської області,
та дійшла висновку, що спільним майном подружжя ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 , яке підлягає поділу є: 1/7 частина квартири АДРЕСА_1, вартістю 388 600 грн, земельна ділянка в селі Білки Попільнянського району Житомирської області, вартістю 90 800 грн; 1/2 частина квартири АДРЕСА_3, вартістю 840 150 грн, автомобіль Skoda Fabia Classis, вартістю 146 152 грн та автомобіль Mazda, вартістю 388 689, 84 грн.
Визначаючи розмір часток сторін у праві власності на спірне майно, апеляційний суд виходив з того, що:
- загальна вартість спільного майна подружжя, що підлягає поділу складає 1 854 392 грн;
- з часу придбання спірного рухомого майна позивач користується автомобілем Skoda Fabia Classis, а відповідач - автомобілем Маzda;
- позивачу на праві особистої власності належить частка в квартирі АДРЕСА_1, право власності на 1/4 частку у цій квартирі належить неповнолітній дитині сторін, яка проживає разом з позивачем, між сторонами склався порядок, за яким відповідач проживає окремо;
- розмір частки ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 підлягає зменшенню на різницю між вартістю майна присудженого останній в порядку поділу (625 552 грн) та загальною вартістю її частки у спільному майні подружжя (301 644 грн).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду
м. Києва від 27 січня 2016 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини АДРЕСА_3 скасовано, справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що вирішуючи спір, апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року, належним чином не перевірив доводів відповідача та не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження доводів щодо придбання спірної квартири АДРЕСА_1 за її особисті кошти, у рішенні не зазначено, якими належними доказами підтверджено той факт, що саме кошти, виручені від продажу особистого майна, позивачем витрачені на придбання спірної квартири. Правильність вирішення спору в частині поділу квартири АДРЕСА_3 залежить від вирішення спору про поділ квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та
1/2 частини квартири АДРЕСА_3 залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 20 червня 2013 року в частині визнання 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 особистою власністю позивача, апеляційний суд виходив з того, вирішуючи спір в цій частині судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначене нерухоме майно придбано в період шлюбу, але за рахунок власних коштів позивача, джерелом походження яких є продаж належних ОСОБА_1 квартири у місті Львові та садового будинку.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині визнання
1/2 частини квартири АДРЕСА_3 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та її поділу, колегія суддів виходила з того, що право власності на 1/2 частину цієї квартири набуто відповідачем в період шлюбу із позивачем та останнім не доведено факту придбання цього майна за його особисті кошти.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року ухвалу Апеляційного суду
м. Києва від 11 квітня 2017 року скасовано, а справу в частині вирішення вимог щодо квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 передано на новий розгляд до Апеляційного суду м. Києва.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 07 грудня 2016 року вказував про те, що висновки судів про придбання позивачем 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 за особисті кошти ґрунтуються на припущеннях. Утім в порушення вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року вказані мотиви залишилися поза увагою апеляційного суду при новому апеляційному перегляді.
Вирішуючи питання щодо поділу 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 суд не врахував, що вказана квартира належить відповідачу ОСОБА_2 та третій особі ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Докази припинення спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_3 із визначенням відповідних часток суду не надані, а ОСОБА_3 не є відповідачем у спорі про виділ частки із майна, співвласником якого вона є. Апеляційний суд не перевірив та не надав оцінки доводам відповідача щодо фінансування придбання квартири АДРЕСА_3 за рахунок продажу квартири по АДРЕСА_10 .
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2018 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходила із відсутності в матеріалах справи доказів того, що 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 була придбана позивачем за кошти отримані нею від продажу особистого майна, а
1/2 частина квартири АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю сторін у справі, набутою ними під час шлюбу. Вимога поділу 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не заявлялась.
Також судом було враховано, що до участі у справі не було залучено в якості відповідача ОСОБА_3, яка є співвласником квартири АДРЕСА_3 та оспорює право власності ОСОБА_2 на цю квартиру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2018 року скасувати, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У червні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу
№ 2-3866/11 передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що факт проведення позивачем часткової оплати вартості квартири АДРЕСА_1 неодноразово встановлено судами та випливає зі змісту рішень Святошинського районного суд м. Києва від 20 червня 2013 року та Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року.
Докази участі відповідача у придбанні квартири АДРЕСА_1 суду не надані.
Відмовляючи у поділі квартири АДРЕСА_3 з підстав не залучення в якості відповідача по справі
ОСОБА_3 судом не враховано, що нею ставилося питання лише щодо поділу 1/2 частини цієї квартири, яка належить відповідачу.
Твердження апеляційного суду про неврахуванням судом першої інстанції прав ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3, яка вважає її особистою власністю, не відповідають дійсності.
ОСОБА_3 не скористалася своїм процесуальним правом на пред`явлення самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2015 року по справі № 465/1982/14 на підставі статті 392 ЦК України було визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартири АДРЕСА_3, однак рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2015 року було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_3 .
Судовими рішеннями по справі встановлено та доведено, що квартира АДРЕСА_3 знаходиться у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який на час її придбання у власність перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем.
Під час розгляду справи № 465/1982/14 відповідачем не було доведено факт набуття своєї частки нерухомого майна за особисті кошти.
За визначеного судами порядку поділу спільного майна сторін, вартість майна присудженого ОСОБА_2 є значно більшою за вартість її частки у спільному майні.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий його представником ОСОБА_10, на касаційну скаргу, в якому представник відповідача посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Вважає, що оскаржувана постанова Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2018 року винесена із урахуванням позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ухвалах
від 07 грудня 2016 року та від 11 жовтня 2017 року.
Наголошує на тому, що залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, а не відповідача по справі, порушує права останньої, як співвласника квартири АДРЕСА_3 .
Звертає увагу касаційного суду, що позивач просить Верховний Суд залишити в силі судове рішення, яке погіршить його становище у порівнянні з тим, яке він мав відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва
від 27 січня 2016 року, яке позивачкою не оспорювалося.
Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 12 січня 2001 року сторони зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Личаківського районного управління юстиції у м. Львові зроблено актовий запис № 2.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 березня
2011 року, яке набрало законної сили 02 травня 2011 року, по справі
№ 2-381/2011 шлюб між сторонами розірвано.
Сторони є батьками: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період шлюбу сторонами набуто наступне майно:
1) 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, згідно договору № 1109/9 про залучення інвестиції в будівництво житла від 11 вересня 2002 року, 26 березня 2004 року видано свідоцтво серії НОМЕР_5 про право власності на зазначену квартиру в рівних частках на ім`я позивачки ОСОБА_1 та її дочок ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
За умовами договору про залучення інвестицій в будівництво житла № 1109/9 від 11 вересня 2002 року вартість квартири АДРЕСА_1 становить 239 310 грн, а вартість 1/4 частки позивача у праві власності на цю квартиру - 59 827, 50 грн.
Згідно наданих суду квитанцій за умовами договору про залучення інвестицій в будівництво житла № 1109/9 від 11 вересня 2002 року було здійснено платежі на загальну суму 219 310 грн, з яких: 20 листопада
2002 року на суму 54 000 грн; 18 грудня 2002 - 7 007грн; 30 січня 2003 року - 2 780 грн; 12 лютого 2003 - 151 120 грн; 03 квітня 2003 року - 4 403 грн.
Факт здійснення повної оплати за умовами договору про залучення інвестицій в будівництво житла № 1109/9 від 11 вересня 2002 року визнаний сторонами у справі.
Згідно висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1046/15-42/1047/15-43 від 31 серпня 2018 року дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату проведення дослідження складає 2 720 200 грн.
2) 1/2 частина квартири АДРЕСА_3, згідно договору про пайову участь у будівництві
№ 181-11-2409 від 24 вересня 2002 року та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_6, виданого 17 липня 2003 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради.
Згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_6, виданого
17 липня 2003 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради квартира АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року по справі № 465/1982/14 ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання квартири АДРЕСА_3 її особистою власністю.
Згідно із висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 49
від 25 квітня 2015 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 на дату проведення дослідження становить 1 680 300 грн, а вартість 1/4 її частини - 420 075 грн.
3) автомобіль Skoda Fabia Classis, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;