ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №826/24815/15
адміністративне провадження №К/9901/32327/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву адвоката Олійника Олега Станіславовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ- ТРАНС", про винесення додаткової постанови у справі №826/24815/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційну скаргу ТОВ "ФІМ-ТРАНС" задоволено: постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року залишено в силі.
12 червня 2020 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" судовий за подання касаційної скарги в сумі 135 413,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 40 000 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року розгляд клопотання представника позивача призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 19 червня 2020 року.
18 червня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення представника Головного управління ДПС у м. Києві щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення, в якому останній наголошував на тому, що така заява була подана представником позивача з порушенням строків, визначених частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), а відтак підлягає залишенню без розгляду. Будь-яких інших заперечень та/або обґрунтувань, в тому числі й щодо розміру судових витрат, заявлених представником позивача до відшкодування, такі письмові пояснення не містять.
Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби".
Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 КАС України.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявленого клопотання в частині ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів КАС ВС також дійшла висновку про наявність підстав до його задоволення, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 356 КАС України у постанові суду касаційної інстанції, зокрема, зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (пункту "в").
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.