ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа № 1.380.2019.002044
адміністративне провадження № К/9901/31560/19
№ К/9901/34055/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Довга О. І., судді: Бруновська Н. В., Затолочний В. С.) та
касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року (головуючий суддя - Довга О. І., судді: Бруновська Н. В., Затолочний В. С.)
у справі № 1.380.2019.002044 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000131/2 від 22.02.2019 року, яким визначено митну вартість автомобіля SKODA OCTAVIA, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в розмірі 13337,50 EUR;
- стягнути на його користь з Митниці моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн;
- стягнути на його користь з Митниці судові витрати в розмірі 15456,80 грн, які складаються з: судового збору в сумі 1536,80 грн; витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн; витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи: послуги з перекладу документів - 1420,00 грн, зроблений судовим експертом висновок № 47/19 від 15 квітня 2019 року - 2500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Львівська митниця ДФС безпідставно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України) та за наявності всіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару (автомобіля марки SKODA OCTAVIA) та обраний метод її визначення, прийняла оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 26 червня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким визнав протиправним та скасував рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000131/2 від 22 лютого 2019 року.
Додатковою постановою від 4 листопада 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд вирішив питання розподілу судових витрат: стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 1921 грн понесених судових витрат на сплату судового збору; відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правову допомогу, а також витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду; відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
27 грудня 2018 року ОСОБА_2 придбано у нерезидента "Auto Welt Kassel" згідно з рахунком (а. с. 11-12) уживаний легковий автомобіль марки SKODA модель OCTAVIA, рік випуску та модельний рік 2015, тип кузова універсал, дизельний двигун з об`ємом 1968 см куб., ідентифікаційний номер автомобіля НОМЕР_1, дата введення в експлуатацію 30 квітня 2015 року.
З метою здійснення митного оформлення названого автомобіля на ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівброксервіс" подано Львівській митниці ДФС електронну митну декларацію (далі - ЕМД, МД) UA209190/2019/025343 від 20 лютого 2019 року, у якій заявлена митна вартість в розмірі 8500,00 EUR була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (а. с. 55).
На підтвердження митної вартості товару митному органу для митного оформлення товару надано такі документи (рядок 44 ЕМД):
0380 б/н від 27 грудня 2018 року (рахунок-фактура (інвойс);
1701 UA209070/2019/00479 від 24 січня 2019 року;
2800 EM600147 від 30 квітня 2015 року.
Відповідачем за результатами розгляду даної декларації запропоновано подати необхідні документи відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України (а. с. 86), а саме:
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару;
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- копію митної декларації країни відправлення.
У відповідь на пропозицію подати додаткові документи, повідомлено про відсутність додаткових документів. Також висловлено прохання прийняти рішення без урахування строку, визначеного частиною третьою статті 53 МК України (а. с. 84).
Відповідачем 22 лютого 2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000131/2, згідно з яким вартість імпортованого автомобіля скориговано до 13337,50 EUR, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00409 (а. с. 53-54).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль придбано ОСОБА_2 у нерезидента "Auto Welt Kassel" згідно з рахунком. Однак, митне оформлення названого автомобіля здійснювалося на ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівброксервіс", яке подало ЕМД до Львівській митниці ДФС. Експортна декларація країни відправлення MRN 18DE345497804444E3 від 28 грудня 2018 року (а. с.14), яка, як зазначає позивач, подавалася, в дійсності не подавалася, про що також свідчить пропозиція митного органу таку надати (а. с. 86). Ненадання експортної декларації також підтверджується і карткою відмови (а. с. 83), у якій перелічені всі документи, які надавалися митному органу. Рахунок на оплату автомобіля і експортна декларація (яка не подавалася митному органу) оформлені на ОСОБА_2, а не на позивача - ОСОБА_1 . Доказів оплати вартості придбаного автомобіля матеріали справи не містять. Також суд першої інстанції зазначив, що видане позивачем ОСОБА_2 доручення не посвідчене і у жодному із документів (рахунку, експортній декларації) не зазначено, що автомобіль придбано позивачем через представника. Допитаний судом свідок ОСОБА_2 підтвердив у судовому засіданні, що продавець автомобіля відмовився оформляти документи на ОСОБА_1 без його особистої присутності. Доказів надання коштів позивачем на придбання автомобіля для виконання доручення матеріали справи не містять. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що надані до митного оформлення документи не є достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи - поза увагою залишив ту обставину, що не погоджуючись із оскарженим рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів позивач надав гарантії відповідно до положень розділу X Митного кодексу України, тобто саме ОСОБА_1 крім основної суми митних платежів за митною вартістю до коригування, додатково, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, сплатив суму вищевказаних донарахувань, що підтверджується копіями дублікатів банківських квитанцій. При цьому, відповідач не висловив жодних заперечень та зауважень щодо того, що рахунок на оплату автомобіля та експортна декларація оформлені на ОСОБА_2, а не на позивача, а також на те, що автомобіль було придбано для позивача ОСОБА_2 . З огляду на таку позицію, на переконання суду апеляційної інстанції, Митниця повинна була відмовити позивачу в оформленні імпортованого автомобіля за митною декларацією з огляду на невідповідність суб`єктного складу, а не приймати рішення про коригування митної вартості. Проте відповідач прийняв сплачені позивачем платежі, а відтак, визнав, що оформлені на ОСОБА_2 документи можуть бути враховані як джерело інформації для визначеної митної вартості імпортованого транспортного засобу.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що жодних документів, які підтверджують вартість та здійснення оплати за автомобіль декларантом до митного оформлення не надано, а тому висновок апеляційного суду, що декларантом було надано повний пакет документів не відповідає обставинам справи. Також звертає увагу на те, що факт здійснення Львівською митницею ДФС оформлення транспортного засобу не є релевантним до висновку про подання до митного оформлення документів, які можуть бути використані як джерело для визначення митної вартості. Здійснивши оформлення, Львівська митниця ДФС визнала право ОСОБА_1 на ввезення автомобіля на митну територію України та поміщення його в митний режим "імпорт" зі сплатою належних платежів та з дотриманням вимог нетарифного регулювання. Таке право ОСОБА_1 не було заперечено жодною особою на момент перетину ним митного кордону, митного оформлення та в подальшому. Свідок у суді першої інстанції також не заперечував права власності ОСОБА_1 на ввезений автомобіль. Однак, визнання права ОСОБА_1 на ввезення та розмитнення автомобіля не мало та не могло мати своїм наслідком безумовне визнання Львівською митницею ДФС можливості використання поданих до митного оформлення документів, як джерела інформації для визначення митної вартості. Адже така можливість настає лише в наслідок виконання вимог ряду положень глави IX МК України. Належне документальне підтвердження характеру відносин між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 в митниці відсутнє, а до митного оформлення позивачем не надано жодного документа, який би засвідчив у кого, коли та за яку суму громадянином ОСОБА_1 був придбаний автомобіль.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу Львівської митниці ДФС, в якому, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у скарзі, та правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_1 не погодився з додатковою постановою, подав на неї касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення цим судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову та прийняти нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи (бюро перекладів та зроблений судовим експертом висновок №47/19 від 15 квітня 2019 року) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Від Львівської митниці ДФС надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції під час вирішення питання розподілу судових витрат у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду - без змін.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Львівської митниці ДФС підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.