ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №320/5787/18
адміністративне провадження №К/9901/34757/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Дашутіна І.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 (головуючий суддя - О.М. Ганечко, судді - В.В. Кузьменко, О.І. Шурко)
у справі № 320/5787/18
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 374 292, 80 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до наказу генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 29.08.2013 № 452/о позивач звільнений зі служби з вислугою років на військовій служби тривалістю 29 років. Проте, при здійсненні розрахунку йому не було сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015 адміністративний позов позивача задоволено частково. Зокрема, зобов`язано стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 294 959 грн. На виконання вказаного рішення відповідач 16.03.2015 здійснив виплату вказаної грошової допомоги в розмірі 294 959 грн. Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 374 292, 80 грн. у відповідності до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 374 292, 80 грн.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність, передбачених чинним законодавством, обставин для стягнення заборгованості на користь позивача компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 374292,80 грн.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 рішення суду першої інстанції скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
6. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк звернення до суду був пропущений позивачем без поважних причин, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, зокрема, що судом апеляційної інстанції не надано належну оцінку доводам позивача про поважність пропуску строку звернення до суду, оскільки лише в серпні 2018 року позивач дізнався про порядок захисту своїх прав в порядку, передбаченому статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 №600, під час проходження військової служби в Збройних Силах України, позивач був відряджений із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства транспорту і зв`язку України.
13. На підставі наказу Міністра оборони України № 261 від 02.08.2013 позивач звільнений з військової служби у відставку за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (за станом здоров`я) з посади провідного інженера з управління використанням повітряного простору регіонального структурного підрозділу "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
14. Відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 29.08.2013 № 452/о позивач звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я.
15. 30.08.2013 позивач звернувся із заявою на ім`я директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.
16. Листом від 24.09.2013 № 1.24-38 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України відмовило позивачу в задоволенні заяви про виплату одноразової грошової допомоги, зазначивши, що Украерорух не отримує кошти з Державного бюджету України і тому не може здійснити вказану виплату.
17. Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, звернувся з позовом до суду.
18. Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015 у справі №К/800/65009/14 адміністративний позов позивача задоволено частково. Зокрема, зобов`язано стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 294 959 грн.
19. На виконання вказаного судового рішення 16.03.2015 відповідач здійснив виплату вказаної грошової допомоги в розмірі 294 959 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку територіального відокремленого безбалансового відділення ПАТ "Державний ощадний банк України" №10026/0901.
20. 30.08.2018 позивач звернувся до Украероруху із заявою про виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 374 292,80 грн., яка мотивована тим, що оскільки він був звільнений з підприємства 02.09.2013, а виплата була здійснена підприємством 16.03.2015, тому підприємство затримало розрахунок на 18,4 місяця, а тому повинно сплатити йому 374 292, 80 грн., виходячи з грошового забезпечення на момент звільнення у розмірі 20 342 грн.
21. Листом від 08.10.2018 № 1-26.2-4798 відповідач відмовив позивачу у виплаті даних коштів, не находячи підстав для виплати даної компенсації. Крім того, відповідач зазначив, що передбачені законодавством по працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців, посилаючись на пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування суми законодавства про оплату праці".
22. Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
23. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
24. Згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).