ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-10083/10/1370
адміністративне провадження № К/9901/5825/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Бугаєнко Н. В.
за участю представників:
позивача - Дерека Д. В.
третьої особи ОВПП ДФС - Іванський В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції адміністративну справу № 2а-10083/10/1370
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, треті особи - Офіс великих платників податків Держаної податкової служби, Міністерство фінансів України, за участі прокуратури Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення дій, скасування подання,
за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (суддя Хома О. П.) від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Пліш М. А., Шинкар Т. І., Ільчишин Н. В.) від 30 листопада 2015 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 01 квітня 2013 року та 28 липня 2014 року, просило:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області з нарахування ПАТ "ДТЕК Західенерго" пені у розмірі 52423237, 70 грн. за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго";
- визнати недійсним та скасувати подання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області № 9 від 20 серпня 2010 року та № 1 від 24 січня 2013 року до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про здійснення заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго";
- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області утриматися від вчинення певних дій, а саме: нараховувати ПАТ "ДТЕК Західенерго" пеню за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго" та надсилати подання до органів державної податкової служби про її стягнення;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "ДТЕК Західенерго" витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 50636,80 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області протиправно здійснено нарахування пені ПАТ "ДТЕК Західенерго" у розмірі 52423237,70 грн., оскільки, ані Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго", ані законодавством, як нині діючим, так і діючим на час укладення Договору, не передбачено відповідальності позивача у вигляді пені за несвоєчасне погашення субкредиту.
Законодавство, на яке посилається відповідач при нарахуванні пені, не підлягає застосуванню. Зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України № 1002 від 14 грудня 1995 року "Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України" не може застосовуватися, оскільки субкредит наданий позивачу не під гарантії Кабінету Міністрів України.
Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 174 від 02 березня 2011 року передбачає, що пеня нараховується у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою. Тобто можливість нарахування пені повинна бути передбачена іншим нормативно-правовим актом. Окрім того, вищевказаним Порядком передбачається право нараховувати пеню саме Міністерством фінансів України, а не відповідачем.
Стаття 17 Бюджетного кодексу України та Закони України про бюджет на відповідні роки не визначають порядок нарахування пені та не надають повноважень щодо її нарахування відповідачу, оскільки передбачають застосування механізму, визначеного податковим законодавством, тільки для стягнення вже нарахованої пені на підставах інших законодавчих актах і тільки органами податкової служби, а не органами казначейства.
Закон України "Про порядок відшкодування зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулює питання погашення та обслуговування позик, залучених державою або під державні гарантії, про що прямо зазначено в преамбулі, а тому не підлягають застосуванню й інструкції про порядок нарахування пені, які прийняті на його виконання.
Податковим кодексом України визначено можливість його застосування тільки щодо погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредитом, залученим державою або під державну гарантію у порядку, визначеному главою 9 розділу 2 цього Кодексу. В той час, як положення про нарахування пені містяться у главі 12, а не 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, а тому їх застосування є неправомірним. Окрім цього, відповідачем не надано жодних первинних документів, які підтверджують розрахунок пені. За таких обставин вважає, що у відповідача немає підстав та повноважень для нарахування пені.
3. 03 грудня 2010 року у справу № 2а-10083/10/1370 вступила прокуратура Львівської області на стороні Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.
4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові.
5. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено процесуальне правонаступництво позивача з ВАТ "Західенерго" на ПАТ "ДТЕК Західенерго".
6. 19 березня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом у судовому засіданні замінено неналежного відповідача Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на належного - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.
7. 19 березня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом у судовому засіданні залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство фінансів України.
8. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо нарахування Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Західенерго" пені у розмірі 52 423 237 гривень 70 копійок за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго".
Визнано недійсним та скасовано подання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області № 9 від 20 серпня 2010 року № 1 від 24 січня 2013 року, скеровані до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про здійснення заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за договором від 26 листопада 1996 року № 2014-1 про надання субкредиту, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго".
Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області утриматися від нарахування Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Західенерго" пені за Договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року № 2014/1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ "Західенерго" та надсилати подання до органів державної податкової служби про її стягнення.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 50640,20 грн. судових витрат.
9. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 18 грудня 2015 року Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.
11. 08 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від ПАТ "ДТЕК Західенерго" надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в яких позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
12. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
13. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
14. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. 18 січня 2018 року касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 2а-10083/10/1370 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
16. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року прийнято до провадження матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 2а-10083/10/1370.
17. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року задоволено заяви суддів Шипуліної Т. М., Бившевої Л. І., Хохуляка В. В. про самовідвід.
Передано матеріали справи № 2а-10083/10/1370 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
18. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 308/0/78-20 від 20 лютого 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 19 лютого 2020 року ухвали про відведення суддів Шипуліної Т. М., Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
19. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
20. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року адміністративну справу № 2а-10083/10/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, Міністерство фінансів України про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення дій - прийнято до свого провадження.
Замінено третю особу у цій справі, Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.
21. Касаційний розгляд цієї справи призначений у судовому засіданні на 17 березня 2020 року, 14 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року не відбувся, через подання позивачем клопотання про продовження розгляду справи та з огляду на введений на всій території України карантин, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірсу COVID-2019" від 11 березня 2020 року № 211, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року. Позивач наполягав на розгляді справи за його участю.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 1996 року між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (далі - МБРР) укладено Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) № 4098-1 IIА (далі - Кредитна угода) у відповідності до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, як Позичальнику.
23. На виконання положень Кредитної угоди, 26 листопада 1996 року між Міністерством фінансів України та АО "Західенерго" укладено Договір про надання субкредиту стосовно використання коштів, наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики № 4098-1 UА від 01 листопада 1996 року) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії № 2014-1.
24. 20 серпня 2010 року ГУ ДКСУ у Львівській області винесено подання № 9, згідно якого, відповідач виніс його на виконання листа Державного казначейства України від 19 серпня 2010 року № 10-26/1249-15495 і згідно зі ст. 17 Бюджет кодексу України та направив СДПІ по роботі з ВПП у м. Львів для ведення претензії позовної роботи та безспірного стягнення з ДАЕК "Західенерго" пені за простроченою заборгованістю (код 21081000) по субкредитній угоді, укладеною між Міністерством фінансів України в рамках спільних зі Світовим банком проектів. Сума пені за період з 01 січня 2000 року по 01 серпня 2010 року становить 46595421 грн. 48 коп.
25. ГУ ДКСУ у Львівській області повторно винесено подання № 1 від 24 січня 2013 року, згідно якого, відповідач виніс його на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 та направив СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові для здійснення до ПАТ "Західенерго" заходів щодо стягнення пені (код 21081000) за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за субкредитною угодою від 26 листопада 1996 року № 2014-1, укладеною між Міністерством фінансів України в рамках спільних зі Світовим банком проектів, станом на 01 січня 2013 року в сумі 52423237 грн. 70 коп.
26. Зазначені подання були винесені внаслідок нарахування ГУ ДКСУ у Львівській області пені за несвоєчасне виконання ПАТ "ДТЕК Західенерго" зобов`язань щодо погашення заборгованості за субкредитною угодою.
27. Вважаючи, що відповідач немає підстав та повноважень для нарахування пені, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певними законами. Крім цього, оскільки відповідач не є органом стягнення, то Бюджетним кодексом України йому не надано повноважень щодо застосування законодавства для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів.
29. Також суди зазначили, що сфера правового регулювання Закону України "Порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не охоплює правовідносини за Субкредитним договором щодо нарахування пені і застосуванню не підлягає. Відповідно з аналогічних підстав не може бути застосована Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 01 березня 2001 року № 77, на яку посилався відповідач, бо згідно преамбули ця Інструкція затверджена відповідно до статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який, як уже зазначалось, не може застосовуватися для визначення методу нарахування пені за Субкредитним договором.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
30. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
31. Зокрема скаржник, з посиланням на положення договору про надання кредиту від 01 листопада 1996 року зазначив, що на відносини між Міністерством фінансів України та ПАТ "ДТЕК Західенерго" щодо повернення коштів за субкредитною угодою поширюється законодавство, яке регулює відносини щодо несвоєчасного повернення коштів за іноземними кредитами наданими під державні гарантії, що у свою чергу спростовує доводи судів попередніх інстанцій про відсутність права в органів Казначейства на застосування відповідного механізму стягнення.
32. Також скаржник зазначив, що положення законів України про державний бюджет України на відповідний рік регулюють питання відшкодування витрат Державного бюджету України та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України за кредитами, залученими державою або під державні гарантії. Саме для вирішення цього питання, а не питання погашення та обслуговування кредитів, органи державної податкової служби України мають застосовувати механізм стягнення зазначеної заборгованості у порядку, передбаченому Законом України "Порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, відповідно до подань територіальних органів Державного казначейства. Відтак застосовується не сам Закон України "Порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а лише прописаний в ньому механізм стягнення такої заборгованості.
33. Скаржник, з посиланням на недолуге законодавство, що діяло на момент укладення договорів, вважає, що під штрафом у Субкредитній угоді розуміється саме сплата пені, а її розмір передбачений діючим законодавством.
34. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, Законів України Про бюджет України 1996, 2000 роки, Закону України "Про порядок погашення зобов`язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми Податкового кодексу України, Декрет КМ України від 21 січня 1993 року № 8-93, Постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1995 року № 1002, від 11 березня 2011 року, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішеннями щодо часткового задоволення позовних вимог. Наголошує на наявності у скаржника права на нарахування пені за простроченим субкредитом наданого Міністерством фінансів України на підставі Кредитної угоди 26 листопада 1996 року з АО "Західенерго" про надання субкредиту стосовно використання коштів, представлених Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики № 4098-1 UА від 01 листопада 1996 р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені № 77 зареєстрованого в Мінюсті України від 16.03.2001 № 2153/3.
35. В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі заперечував проти задоволення касаційної скарги. Поданні письмові заперечення та пояснення по справі. Наполягає на наявності в діях відповідача та сформованих поданнях щодо нарахування пені протиправності. Просив у задоволенні скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
36. Представник третьої особи Офісу великих платників податків ДПС просив задовольнити скаргу.
37. Представник відповідача, та інші особи, які приймали участь у розгляді справи в судове засідання яке відбувалось 19 травня 2020 року, а також 16 червня 2020 року не з`явилися, хоча належними чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.
38. Належний представник прокуратури Львівської області, який вступив на стороні Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області по заяві від 03 грудня 2010 року у справу № 2а-10083/10/1370 не з`явилися, хоча також належними чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи. Особи, які прибули в судове засідання 19 травня 2020 року та 16 червня 2020 року в якості представників цього органу прокуратури, допущені до участі у справі не були, через відсутність жодних документально оформлених підтверджуючих документів щодо повноважень на їх представництво в суді касаційної інстанції Верховного Суду. Представлені службові посвідчення прокуратури України та лист заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора з проханням допустити до участі у справі такої особи та на підставі такого посвідчення, не є встановленим законодавством документами, що підтверджують повноваження таких осіб.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
40. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
41. За правилом п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
42. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
43. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
44. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 листопада 1996 року між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку укладено Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) № 4098-1 IIА у відповідності до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, як Позичальнику. Статтею 3 "Рахунок кредиту. Відсотки та інші нарахування. Погашення. Місце здійснення платежів" Кредитної угоди передбачені наступні платежі Позичальника Банку:
- Комісія за зобов`язання, що сплачується Банку по невикористаній частині кредиту (Розділ 3.02. Кредитної угоди);
- Відсотки (Розділ 3.03.Кредитної угоди);
- Основна сума Кредиту (Розділ 3.04. Кредитної угоди).
Інших платежів, зокрема, у разі порушення строків розрахунків Позичальником з Банком, Кредитною угодою не передбачено, у тому числі не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені як безпосередньо Позичальником, так і іншими особами.
46. Відповідно до ст. 1 Кредитної угоди "Параграф 1.01. Встановлені Банком "Загальні умови щодо позик та надання гарантій для позик, що надаються в одній валюті" від 30 травня 1995 року ("Загальні умови"), є складовою частиною даного Договору".
47. Згідно ст. 1 Загальних умов, ці загальні умови містять терміни і умови, які поширюються на Кредитну угоду та Гарантійну угоду у межах із дотриманням будь-яких змін, які визначені такими угодами.
Загальними умовами передбачено наступні наслідки несвоєчасного виконання зобов`язань Позичальника перед Банком щодо погашення платежів за Кредитною угодою: призупинка Банком права Позичальника на вилучення кредитних коштів (Розділ 6.02 Стаття 6 Загальних умов); анулювання Банком права Позичальника на вилучення кредитних коштів (Розділ 6.03 Стаття 6 Загальних умов); дострокове погашення (Розділ 7.01. Стаття 6 Загальних умов). Кредитна угода не містить положень щодо відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне погашення основної суми боргу, процентів або комісії.
48. У Преамбулі Кредитної угоди визначено: (D) Реалізація розділів А (3) та В (3) Проекту здійснюється Західенерго (акціонерною компанією, яку було створено та яка функціонує відповідно до законів Позичальника) за допомогою Позичальника і, у рамках такої допомоги, Позичальник надаватиме Західенерго частину коштів Позики, як це передбачено даним Договором.
49. Умови реалізації Проекту визначені Статтею 3 Кредитної угоди і полягають а наступному:
Параграф 3.01. (b) Позичальник переказує частину надходжень Позики кожній з генеруючих компаній та НДЦ у відповідності до договорів про надання субкредитів, які має бути укладено між Позичальником та кожною з генеруючих компаній і НДЦ на умовах, які включатимуть умови, визначені в Додатковій статті 7 до даного Договору. (с) Позичальник здійснює свої права згідно з Договорами про надання субкредитів таким чином, щоб забезпечити захист інтересів Позичальника і Банку та досягнення цілей Позики, а також, за винятком випадків, коли з Банком узгоджено інше, Позичальник не повинен передавати прав, анулювати або відмовлятись від прав щодо Договорів про надання субкредитів або будь-яких з їхніх положень.