ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №140/2024/19
адміністративне провадження №К/9901/35081/19
адміністративне провадження №К/9901/4491/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційними скаргами Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.)
на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.)
у справі №140/2024/19
за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Національна академія)
до ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти,
I. ПРОЦЕДУРА
1. Національна академія звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти у розмірі 244 252,45 грн.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року позов задоволено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року - скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.
4. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 та стягнуто з Національної академії на користь відповідача понесені судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 5 940,00 грн. та витрати понесені за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 495, 68 грн.
5. У поданих касаційних скаргах Національна академія із посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року - залишити без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по особовому складу) від 28 липня 2015 року №23-КС абітурієнта ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
7. Відповідно до наказу начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 06 серпня 2015 року №182 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 06 серпня 2015 року зараховано до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 06 серпня 2015 року, призначено на посаду курсанта факультету бойового застосування військ. Крім того, з 06 серпня 2019 року позивачу призначено виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 125% від посадового окладу, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення
8. Між Міністерством оборони України в особі начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та солдатом ОСОБА_1 06 серпня 2015 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
9. Згідно з пунктом 1 вказаного контракту відповідач зобов`язувався, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
10. Відповідач у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії. Розірвавши достроково контракт, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у Національній академії в сумі 244 252,45 грн.
11. Наказом начальника Національної академії від 10 січня 2018 року №2 (по особовому складу) розірвано контракт із відповідачем про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та відраховано з числа курсантів третього курсу спеціальності "Військове управління (за видами Збройних Сил)" спеціалізації "Управління діями підрозділів механізованих військ" у зв`язку із розірванням контракту, звільнено з військової служби у запас за пунктом "и" частини шостої з урахуванням вимог частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
12. Відповідно до наказу начальника Національної академії від 10 січня 2018 року №9 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а з котлового - зі сніданку 11 січня 2018 року, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 06 серпня 2015 року по 10 січня 2018 року в сумі 244 252,47 грн.
13. Крім того, відповідача під підпис ознайомлено із довідкою-розрахунком від 10 січня 2018 року №1017 про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Національній академії, у сумі 244 252,45 грн. Як вбачається з даної довідки, ОСОБА_1 вказав, що з розрахунком не згідний, проте під записом про зобов`язання останнього оплатити суму в касу або на рахунок Національної академії до 10 лютого 2018 року поставив підпис.
14. Вважаючи незаконним бездіяльність щодо невідшкодуванням відповідачем у добровільному порядку вказаної заборгованості, Національна академія звернулася із позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що курсанти, які навчаються у Національній академії перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що стало підставою для задоволення позову.
16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі вищої освіти до 10 лютого 2018 року, у зв`язку з чим, починаючи з 11 лютого 2018 року розпочав спливати строк на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку. В свою чергу, як свідчать встановлені обставини справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 24 червня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
17. Задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягуючи з Національної академії в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, на підтвердження понесених витрат, надав належні та допустимі докази.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що на момент відрахування відповідача з числа курсантів, спори даної категорії вирішувались в порядку цивільного судочинства, із встановленим терміном позовної давності три роки.
19. Однак постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 вирішено відійти від попередньої практики, оскільки вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
20. Як стверджує скаржник, зазначена постанова отримана ним 19 січня 2019 року у вихідний день та розглянута, згідно штампу вхідної кореспонденції, 21 січня 2019 року.
21. Таким чином, на думку позивача, останній пропустив строк звернення до суду із адміністративним позовом з поважних причин, у зв`язку із зміною юрисдикції даної категорії справ із цивільної на адміністративну та перебуванням вказаної справи з 28 березня 2018 року по 25 травня 2019 року на розгляді Володимир-Волинського міського суду Волинської області, як наслідок, такий строк поновлено судом першої інстанції.
22. Отже, як вважає скаржник, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року є законним та обґрунтованим, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року - неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
23. Щодо ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної додаткової постанови від 15 січня 2020 року, скаржник зазначає про порушення норм процесуального права, зокрема Восьмий апеляційний адміністративний суд, на думку позивача, розглянув заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат без повідомлення та виклику сторін, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
24. Також, Національна академія посилається на те, що позивач не надав доказів понесених судових витрат, під час розгляду судом його апеляційної скарги, а в постанові суду апеляційної інстанції від 20 листопада 2019 року такі докази не досліджуються і не згадуються.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
26. Згідно із частиною четвертою статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
27. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
28. Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
29. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
30. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
31. При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із адміністративним позовом до Волинського окружного адміністративного суду 24 червня 2019 року.
33. На обґрунтування пропущеного строку такого звернення скаржник посилається на зміну підсудності вказаної категорії спорів зазначеною вище постановою Великої палати та ознайомленням із текстом такої лише 21 січня 2019 року.