ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №809/1652/15
касаційне провадження №К/9901/26582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 (суддя Черепій П.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 (судді: Хобор Р.Б., Попко Я.С., Левицька Н.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "ТС-Партнер" звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 № 0000461500 про зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в сумі 1905 грн та стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1905 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у жовтні 2014 року він заявив у відповідності до вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, а контролюючий орган протиправно його зменшив.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 24.06.2015 задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № від 30.01.2015 № 0000461500. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2016 залишив без змін постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015.
Долинська ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: пункту 198.2 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та статей 2, 1, 71, частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.05.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 15.06.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 16.06.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2015 № 0000461500 бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в сумі 1905 грн слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 19.01.2015 № 23/09-05-15/37042732, про порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1905 грн.
Контролюючий орган вважає, що позивач не мав права включати до бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року від`ємне значення з податку на додану вартість, у розрахунку якого враховано податковий кредит з податку на додану вартість за липень та серпень 2014 року, який сплачений постачальникам у вересні 2014 року за операціями з придбання товарів у ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія ВІП-Ойл". При цьому реальне вчинення господарських операцій, формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість, контролюючий орган не заперечує.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.