ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №820/5610/16
адміністративне провадження №К/9901/37945/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Русанова В.Б., судді - Присяжнюк О.В., Курило Л.В.)
у справі №80/5610/16
за позовом Приватного підприємства "Фасад-Сервіс"
до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Приватне підприємство "Фасад-Сервіс" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Центральна ОДПІ) про скасування податкових повідомлень- рішень.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень- рішень контролюючого органу. Вказує, що надані підрядниками та постачальниками товари і послуги були направлені на належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед замовниками.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі: скасовано податкові повідомлення - рішення Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001081402 від 19.08.2016, №0001091402 від 19.08.2016, №0001101402 від 19.08.2016.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи, в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, підтверджують реальність господарських відносин позивача з контрагентами -ТОВ "Гравекс-Плюс", ТОВ "РТП "Таргет"" та ТОВ "Власан Трейд". Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів відсутності фактичного виконання договорів укладених з вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що згідно наявної податкової інформації господарській операції між позивачем та вказаними вище контрагентами фактично не виконувались, постачання позивачу товарів, на думку контролюючого органу, не відбувалось з огляду на неможливість встановлення факту придбання зазначених товарів (будівельних матеріалів) вказаними контрагентами по ланцюгу постачання.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських відносин з ТОВ "Власан Трейд" за серпень, вересень 2015 року, ТОВ "Гравекс-Плюс" за жовтень 2015 року, ТОВ "РТП "Таргет" за листопад, грудень 2015 року, їх реальності, повноти відображення в обліку" від 29.06.2016 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29 червня 2016 року №2458/20-30-14-02/32438415 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 2 451 512 грн. та, як наслідок, заниження сум податку на прибуток всього у сумі 441 272 грн у 2015 році;
- ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму у сумі 490 302, 40 грн, в т.ч. за серпень 2015 року суму ПДВ - 263 454, 98 грн, за вересень 2015 року - 39 775, 34 грн, за листопад 2015 року - 80 058, 67 грн, за грудень 2015 - 107 013, 41 грн, внаслідок чого встановлено заниження Підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 296 774 грн, в т.ч. за серпень- 237 605 грн, грудень - 59 169 грн, завищення від`ємного значення ПДВ у сумі 299 437, 00 грн, в т.ч. за серпень 2015 року - 25 850 грн, за вересень - 65 525 грн, за листопад - на 80 059 грн, за грудень - на 127 903 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2016 року:
- №0001091402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 299 437 грн;
- №0001081402, яким Підприємству збільшено суду грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за податковим зобов`язанням на 296 774, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 148 387, 00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Гравекс-Плюс", ТОВ "РТП "Таргет"" та ТОВ "Власан Трейд" у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 ПК України.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.