ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №825/2417/16
адміністративне провадження №К/9901/37689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (головуючий суддя - Житняк Л.О.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Файд.к В.В., судді - Бєлова Л.В., Коротких А.Ю.)
у справі №825/2417/16
за позовом ОСОБА_1
до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Ніжинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, про протиправність визначення йому контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік з огляду на те, що на переконання позивача такий податок підлягає нарахуванню не раніше 2016 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції від 03.08.2016 №47124-25;
- стягнуто з Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 551, 20 грн судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, оскільки останній підлягає справлянню не раніше 2016 року.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
14.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за позивачем зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 860,1 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
03 липня 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 47124-25, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 10 476,02 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам відповідають з огляду на наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.