ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №802/436/17-а
адміністративне провадження №К/9901/32852/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017 (суддя - Дончик В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді: Боровицький О.А., Матохнюк Д.В.) у справі №802/436/17-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) від 22.06.2016 №132819-13.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ситуації із запровадженням податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, відповідні норми Закону щодо податкової реформи набрали чинності з 01.01.2015. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. З урахуванням норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду цей податок міг вважатись встановленим місцевою радою. А тому, на думку позивача, нарахування Вінницькою ОДПІ, згідно Рішення 59 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 1984 від 23.01.2015, суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в 2015 році було здійснено помилково.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №132819-13 від 22.06.2016 в частині визначення суми грошового зобов`язання 2863,27 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
При прийнятті зазначених судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що питання сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому в даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов`язок платника сплачувати податки та збори. При цьому, враховуючи, що майновий комплекс, який належить ОСОБА_1, підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, однак не вірно, без належної перевірки всіх обставин, визначено суму такого податку від оціночної вартості майнового комплексу, а не від його загальної площі.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з урахуванням норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 43/50 (сорок три п`ятдесятих) часток комплексу, будівель та споруд, які розташовані в АДРЕСА_2, набутих згідно договору купівлі-продажу від 12.03.2012, укладеного з КП "Управління механізації будівництва", що підтверджується витягом з Державного реєстру прав.
22.06.2016 Вінницькою ОДПІ згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 132819-13, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 12599,35 грн.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.