ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №2а-947/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/32572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя Гулик А.Г.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі №2а-947/11/1370 за адміністративним позовом Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Філії Західного головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
ВСТАНОВИВ:
Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 15057,00грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №2а-947/11/1370.
Ухвалою суду від 15.06.2020 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 16.06.2020.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про обставини справи, а також вказує, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 15057,00грн. відповідачем не сплачена, що підтверджується довідкою податкового органу. Позивач посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. ОДПІ просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Як вказує відповідач, докази про сплату знаходяться в матеріалах справи, при цьому, позивачем не доведено правомірність стягнення суми боргу та не встановлено провину відповідача у ненадходженні такої суми до бюджету. У відзиві ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних Львівського відділу реєстраційно-екземенаційної роботи Управління Державтоінспекції на ім`я ОСОБА_1 16.05.2009 зареєстровано автомобіль маркиBENZ, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, що підтверджується листом №9504/10/17-108/174 від 28.04.2010.
Відповідно до розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті, становить 15057,00грн.
Згідно довідки ДПІ у Залізничному районі м. Львова №29958/9/19-023/1496 від 03.11.2010. кошти від ОСОБА_1 в сумі 15057,00грн. згідно даних наявних у МРЕВ квитанцій до місцевого бюджету Залізничного району м.Львова не надійшли.
Податковим органом направлено рекомендованим листом виклик ОСОБА_1 щодо сплати податку з власників транспортних засобів, у відповідь на який ОСОБА_1 не з`явилась.
Відсутність надходження до місцевого бюджету коштів зі сплати податку з власників транспортних засобів у сумі 15057,00грн. за реєстрацію автомобіля на ім`я ОСОБА_1 у травні 2009 року стала фактичною підставою для звернення податкового органу до суду з позовом.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позов задовольнив.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що відповідальність за невиконання обов`язку щодо сплати податку покладається на платника податків. Тому, виходячи із встановленого факту, що під час першої реєстрації транспортного засобу податок з власників транспортних засобів на єдиний казначейський рахунок держаного бюджету не був зарахований, а відповідач не надав відповідних доказів проти зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2017 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Як вказано касаційним судом, для правильного вирішення справи суди мали з`ясувати обставини справи щодо фактичного подання безпосередньо ОСОБА_1 заяви про реєстрацію таких транспортних засобів на своє ім`я разом із відповідними документами. У той час такі обставини, як і обставини щодо фактичної сплати податку у сумі 15057,00грн. на яку посилається відповідач, заперечуючи проти позову, а також надані прокуратурою копії документів реєстраційної справи щодо реєстрації автомобіля, як такі, що відповідно до статті 138 КАС України входять до предмету доказування, не досліджені судом; оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України.
За результатами нового розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, у задоволенні позову відмовлено. Суди встановили, що документи про реєстрацію транспортного засобу подавались відповідачем особисто, що ним визнається. Як вказано судами, доводи відповідача щодо сплати нею податку з власників транспортних засобів у сумі 15057,00грн. підтверджується копією квитанції Приватбанк у м.Львові від 16.05.2009. Також, посилались на те, що згідно з приписами Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, порядок його обчислення і сплати встановлюються Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 №1963-ХІІ (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1963-ХІІ).
Положення статті 1 Закону №1963-ХІІ встановлюють, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 вказаного Закону є об`єктами оподаткування.