ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №815/2988/15
адміністративне провадження №К/9901/26432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопром 1" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 (суддя Левчук О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Косцова І.П.) у справі №815/2988/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопром 1" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопром 1" (далі - ТОВ "Автопром 1", позивач) звернувся з позовом до суду, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 №0000272200 та №0000282200.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 змінено в частині застосування норм матеріального права. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Автопром 1" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі №815/2988/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/2988/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 16.06.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наголошує, що ТОВ "Автопром 1" жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, позивач посилається на те, що на ТОВ "Автопром 1" не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів, а також звертає увагу на презумпцію невинуваті, наголошує, що лише вироком суду може бути встановлено протиправні дії. У касаційній скарзі ТОВ "Автопром 1" просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Автопром 1", код ЄДРПОУ 33137584, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Автопром 1 "з ТОВ "БФ Укрбуд" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "Автопром 1" пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 108819грн., та порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 110472,00грн., про що складено акт від 07.05.2015 №397/22/33137584.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015:
№0000272200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 108819 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27204,75грн.;
№0000282200 від 19.05.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 110472грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27618грн.
Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та з ТОВ БФ "Укрбуд" та ТОВ "Компанія "Укрпромбуд". На думку відповідача, контрагенти позивача взагалі не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій, задекларованих позивачем.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ТОВ "Автопром 1" звернулося до суду з позовом про їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилався на те, що в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій, господарські операції є безтоварними, суд вважав необґрунтованими посилання позивача на наявність у ТОВ "Автопром 1" всіх необхідних належним чином складених бухгалтерських документів по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період. Обставини справи свідчать про відсутність у ТОВ "Автопром 1" законних підстав включати до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ "БФ "Укрбуд" та ТОВ "Компанія "Укрпромторг", а тому відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ "Автопром 1" вимог Податкового кодексу України. Разом з тим, як вказав суд, посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на доказову базу у вигляді протоколів допитів свідків, надану Слідчим УМВС України на Одеській залізниці Д.В. Гаврилюком в межах кримінального провадження № 12014160790000077, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента, також відповідачем не надано до суду доказів вчинення злочину та притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "БФ "Укрбуд", ТОВ "Автопром 1", в межах провадження господарської діяльності направленої на виконання договору.
Апеляційний суд постанову суду першої інстанції змінив в частині застосування норм матеріального права. Судом ухвалено виключити з судового рішення посилання на необґрунтованість висновків в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства на підставі доказової бази у вигляді протоколів допитів свідків, наданої Слідчим УМВС України на Одеській залізниці Д.В. Гаврилюком в межах кримінального провадження № 12014160790000077. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Судами на підставі матеріалів справи встановлено, що кримінальне провадження №12014160790000077 від 12.11.2014, на підставі якого проведено перевірку, порушено за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, а саме: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів за фактом привласнення грошових коштів ДП УДППЗ "Укрпошта" шляхом їх переведення на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.
Тобто, предметом кримінального провадження, на підставі якого проведено перевірку позивача, не є податки та збори, суб`єктами кримінального провадження не є посадові особи ТОВ "Автопром 1", відтак, суди дійшли висновку, що посилання позивача на приписи пункт 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є безпідставними.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.