ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №803/562/15-a
адміністративне провадження №К/9901/25945/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 (суддя Смокович В.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Костів М.В., Шавель Р.М.) у справі №803/562/15-a за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2015 №0010271701, №0010281701.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №803/562/15-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №803/562/15-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 16.06.2020.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом, посилаючись на податкову інформацію, у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та основні засобами для здійснення господарської операції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 04.02.2015 по 23.02.2015 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 02.03.2015 №664/17-01/ НОМЕР_1, відповідно до висновків якого, податковим органом встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.5 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням податкових зобов`язань та завишення податкового кредиту та донараховано у зв`язку з цим податок на додану вартість в загальному розмірі 133807,00грн.
Також контролюючим органом встановлено порушення пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті заниження валового доходу та завищення валових витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік у зв`язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 113735,05грн.
Вказані висновки мотивовані тим, що в ході проведення перевірки здійснено співставлення роздрібних цін, за якими ФОП ОСОБА_1 реалізовував товари (фрукти, овочі), з реальними середніми цінами, які склалися на ринку Волинської області у 2014 році згідно даних Головного управління статистики у Волинській області. Згідно проведеного аналізу співставлення цін було встановлено, що роздрібні ціни по реалізації продукції кінцевому споживачу (із застосування реєстратора розрахункових операцій) відрізняють від роздрібних цін, які фактично склалися на ринку Волинської області.
Крім того, під час перевірки встановлено завищення податкового кредиту, який був сформований на підставі господарських операцій позивача з ТОВ "Роялфрут Україна". В основу цього висновку покладено твердження податкового органу, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних по перевезенню ТМЦ зі складу ТОВ "Роялфрут Україна" до покупця ФОП ОСОБА_1 не відповідають вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, зокрема, у графах перевізник та водій не зазначені по батькові ФОП ОСОБА_2 . Також згідно облікових даних ТОВ "Роялфрут Україна", поданої звітності до органів ДФС встановлено відсутність транспортних засобів, земельних ділянок, офісних приміщень, складських приміщень, які могли б використовуватись при здійснення господарської діяльності, результатом якої є отримання прибутку. На підставі вищевикладеного Луцькою ОДПІ зроблений висновок про безтоварність (нереальність) господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Роялфрут Україна".
На підставі висновків акту перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2015:
№0010271701, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 133807,00грн. за основним платежем та 66903,50грн. за штрафними санкціями; №0010281701, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 113735,05грн. за основним платежем та 28433,76грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, ФОП ОСОБА_1, звернувся до адміністративного суду про їх скасування.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Заперечення на позов відповідач обґрунтував тим, що взаємовідносини позивача з контрагентом не мали реального характеру.
Задовольняючи позов та скасовуючи спірні рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, контролюючим органом необгрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.