ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №820/10807/15
адміністративне провадження №К/9901/39518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (суддя Лях О.П.)
у справі № 820/10807/15
за позовом Підприємства "Дар`я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" товариства інвалідів Київського району
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання неправомірними дій, визнання фактів порушень, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року адміністративний позов Підприємства "Дар`я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" товариства інвалідів Київського району (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області; далі - ДПІ, контролюючий орган) про визнання неправомірними дій, визнання фактів порушень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано неправомірними дії ДПІ щодо неприйняття податкової звітності позивача за вересень 2015 року та за дев`ять місяців 2015 року згідно з договором "Про визнання електронних документів" № 630 від 13 квітня 2012 року, укладеного між ДПІ та Підприємством;
- зобов`язано ДПІ забезпечити реєстрацію податкових звітів (декларацій, тощо) за вересень 2015 року датою подання до контролюючого органу цих звітів Підприємством, а саме: 19 жовтня 2015 року;
- зобов`язано ДПІ забезпечити реєстрацію податкових звітів (декларацій, тощо) за 9 місяців 2015 року датою подання до контролюючого органу цих звітів Підприємством, а саме: 23 жовтня 2015 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2016 року залишив апеляційну скаргу контролюючого органу без руху у зв`язку з несплатою судового збору.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу повернуто ДПІ, оскільки остання не усунула недоліки апеляційної скарги.
23 грудня 2016 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу, в якій також просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 січня 2017 року відмовив у задоволенні клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу без руху, надавши 30-денний строк для усунення недоліків шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та документа про сплату судового збору.
06 лютого 2017 року від ДПІ на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, а також клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання контролюючого органу, Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 лютого 2017 року визнав неповажними наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження; відмовив у задоволенні повторного клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та повторно направив ухвалу від 13 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, повідомивши про необхідність усунення недоліків поданої апеляційної скарги у строк, встановлений ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2017 року, тобто до 19 лютого 2017 року.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 лютого 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 13 січня 2017 року.
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила скасувати вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду до Харківського апеляційного адміністративного суду.
На обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган зазначив, що його було позбавлено можливості реалізувати право, передбачене статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
16 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини другої статті 186 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Статтею 187 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини четвертої статті 189 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ, враховуючи наступне.