ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2020 року
Київ
справа №822/1590/17
адміністративне провадження №К/9901/40656/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (суддя Салюк П.І.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (судді: Курко О.П. (головуючий), Білоус О.В., Совгира Д.І.)
у справі № 822/1590/17
за позовом Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Шепетівського відділення
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Славутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Шепетівського відділення (далі - Славутська ОДПІ, контролюючий орган) звернулася до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ м.Хмельницький), в якому просила стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 2 914 817,58 грн з рахунків відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не звільнений від обов`язку сплати податку, не має відповідних пільг щодо його сплати, самостійно подавав до контролюючого органу декларації із земельного податку, відповідно до правовстановлюючих документів є користувачем земельних ділянок та самостійною платоспроможною юридичною особою, що не перебуває в процесі ліквідаційної процедури, а тому зобов`язаний виконувати взяті на себе податкові зобов`язання. Також суди зазначили, що недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення від сплати податків.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, КЕВ м. Хмельницький звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України; у відповідача відсутні матеріальні ресурси для сплати податкових зобов`язань; положеннями частини 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідача звільнено від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КЕВ м. Хмельницький.
Славутська ОДПІ не скористалася своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
19 березня 2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за відповідачем рахується податковий борг із земельного податку в розмірі 2 914 817,58 грн, зокрема:
- із земельного податку по Плесенській сільській раді в розмірі 873 270,77 грн, зокрема пеня - 94 990,11 грн, основний платіж - 778 280,66 грн;
- із земельного податку по м. Шепетівка в розмірі 2 026 706,82 грн, зокрема пеня - 781 104,64 грн, основний платіж - 124 562,18 грн;
- із земельного податку по Шепетівському району, с. Городище в розмірі 14 839,99 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю.
Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.