ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 902/1722/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач, боржник - Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд"
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.",
представник - адвокат Чепелюк О.О. (ордер серії РН-856 №117 від 10.06.2020)
ліквідатор - арбітражний керуючий Голубенко Олена Василівна
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 17.02.2020
у складі колегії суддів: Коломис В.В. (головуюча), Миханюк М.В., Саврій В.А.
та ухвалу Господарського суду Вінницької області
від 16.10.2019
у складі судді Лабунської Т.І.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М."
про витребування майна із чужого незаконного володіння
в межах справи №902/1722/14
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєверодонецького "Обʼєднання склопластик"
до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"
про банкрутство
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 13.03.2020 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 13.03.2020 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 у справі №902/1722/14 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1722/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2020.
3. Ухвалою 01.04.2020 Верховний Суд поновив Публічному акціонерному товариству "Південьзахідшляхбуд" строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №902/1722/14 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 та призначив її розгляд на 14.05.2020 о 09:45.
4. Ухвалою 14.05.2020 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на постанову апеляційного суду від 17.02.2020 та ухвалу місцевого суду від 16.10.2019 у справі №902/1722/14 на 11.06.2020 о 10:15 у звʼязку з неявкою у судове засідання учасників справи та неподанням ними клопотання про можливість розгляду справи без їх участі.
5. 05.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." (далі - ТОВ "Колор С.І.М.", відповідач) подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд", позивач, боржник).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
6. Ухвалою від 29.12.2014 Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" за заявою ТОВ "Торгівельний дім Севєродонецького "Обʼєднання склопластик" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).
6.1. Постановою Господарського суду Вінницької області від 28.12.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ретьмана О.А., повноваження якого припинено ухвалою місцевого господарського суду від 27.03.2018 з призначенням ліквідатором ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В.В.
7. ПАТ "Південьзахідшляхбуд" 09.04.2019 звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Колор С.І.М." про витребування з чужого незаконного володіння такого майна: навантажувача JСВ 456 ZX заводський №JСВ456ZОК71169289, 2007 р.в., державний номерний знак 23407; напівпричепа ПТТ-20, 1990 р.в., державний номерний знак 20368 АВ; екскаватора ЗО-2621, 1988 р.в., двигун №8Г3114, державний номерний знак 19991 АВ; навантажувача фронтального ТО-18А 1987 р.в.; СЗАП АЦ-22 напівпричепа цистерни - Е, ДНЗ АВ7652ХР, номер шасі Y69АС22226РА48012, жовтого кольору, 2006 р.в.; СЗАП АЦ-22 напівпричепа цистерни - Е, ДНЗ АВ7656ХР, номер шасі Y69АС22226РА48010, жовтого кольору, 2006 р.в.; СЗАП АЦ-22 напівпричепа цистерни - Е, ДНЗ АВ7653ХР, номер шасі Y69АС22226РА48013, жовтого кольору, 2006 р.в. (том 76, а.с. 1-6).
7.1. Ухвалою 16.10.2019 Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позову ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841) до ТОВ "Колор С.І.М." (код ЄДРПОУ 31299514) про витребування майна з чужого незаконного володіння (том 76, а.с. 143-151).
7.2. Місцевим судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:
- рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.04.2014 у справі №918/327/14 стягнено з ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на користь ТОВ "Колор С.І.М." 1 599 719, 35 грн. основного боргу; 110 515,42 грн пені; 41 706, 41 грн. - 3% річних; 19 214, 23 грн. інфляційних втрат; судовий збір за подання позовної заяви на суму 35 421, 84 грн. 29.04.2014 Господарський суд Рівненської області видав наказ про примусове виконання рішення;
- постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Слободяна О.В. від 12.06.2014 ВП №43321033 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 29.04.2014 у справі №918/327/14. Також, судом встановлено, що під час здійснення зазначеного виконавчого провадження виявлено майно боржника - ПАТ "Південьзахідшляхбуд", складено відповідні акти опису та арешту майна від 14.07.2014;
- відповідно до Актів опису й арешту майна від 14.07.2014, представник ТОВ "Колор С.І.М" Суббот В.М. отримав на відповідальне зберігання майно боржника ПАТ "Південьзахідшляхбуд": навантажувач JCB 456 ZX; напівпричіп ПТТ-20, 1990 р.в.; екскаватор 30-2621, 1988 р.в.; навантажувач фронтальний ТО-18А 1987 р.в.; СЗАП АЦ-22 напівпричіп цистерна - Е, ДНЗ АВ7652ХР, жовтого кольору, 2006 р.в.; СЗАП АЦ-22 напівпричіп цистерна - Е, ДНЗ АВ7656ХР, жовтого кольору, 2006 р.в.; СЗАП АЦ-22 напівпричіп цистерна - Е, ДНЗ АВ7653ХР, жовтого кольору, 2006 р.в.;
- листом від 04.02.2015 представник ТОВ "Колор С.І.М" Суббот В.М. повідомив Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про те, що рухоме майно, яке перебуває на зберіганні, знаходиться на території ТОВ "Колор С.І.М" за адресою: 35335, Рівненська область, Рівненський район, село Обарів, вулиця Центральна, 4а;
- під час здійснення виконавчого провадження було встановлено відсутність майна боржника, що перебуває на реалізації, у зв`язку з чим 06.03.2015 державним виконавцем винесено постанову про оголошення розшуку транспортних засобів та постанову про зупинення виконавчого провадження;
- 06.03.2015 між ТОВ "Колор С.І.М" (замовник) та ТОВ "Охорона Комплекс" (зберігач) без відома та погодження із судовим виконавцем укладено договір відповідального зберігання, відповідно до пункту 1.1. якого зберігач зобовʼязався на спеціально облаштованому майданчику зберігати майно ПАТ "Південьзахідшляхбуд", яке було вилучено для реалізації у виконавчому провадженні;
7.3. Місцевий суд встановив, що передане на відповідальне зберігання рухоме майно, власником якого є ПАТ "Південьзахідшляхбуд", не було повернуто боржнику та не було реалізовано в ході здійснення виконавчого провадження у справі №918/327/14; з пояснень відповідача, письмових доказів (матеріалів виконавчого провадження, договору відповідального зберігання від 06.03.2015, Акта приймання майна на відповідальне зберігання) суд встановив, що відповідне майно, про витребування якого позивач предʼявив позовну вимогу до відповідача, відсутнє та перебуває на зберіганні в іншої юридичної особи - ТОВ "Охорона Комплекс" згідно укладеного з відповідачем договору 06.03.2015, яка і є його фактичним володільцем.
За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про витребування майна до відповідача ТОВ "Колор С.І.М.", оскільки фактично майно перебуває у володінні іншої особи, вимоги до якої позивачем не заявлялися (ТОВ "Охорона Комплекс").
7.4. Місцевий суд, керуючись частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не погодився з позицією представника позивача про те, що договір відповідального зберігання 06.03.2015, укладений між ТОВ "Колор С.І.М." і ТОВ "Охорона Комплекс", є нікчемним та таким, що порушує публічний порядок.
7.5. Суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог з посиланням на те, що судом не встановлено правових підстав для задоволення позову про витребування спірного майна.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
8. Постановою 17.02.2020 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Південьзахідшляхбуд" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 - без змін (том 76, а.с. 234-236).
8.1. Апеляційний суд погодився з повнотою дослідження та встановлення обставин справи і правильністю застосування цивільного законодавства щодо вимог позивача про повернення майна при відмові в позові до особи, яка не є фактичним володільцем спірного майна на час розгляду спору в позовному провадженні.
8.2. Апеляційний суд погодився із встановленням обставин, що фактичним зберігачем, а отже й володільцем спірного майна, на час розгляду справи №902/1722/14 є ТОВ "Охорона Комплекс", яке згідно з договором відповідального зберігання від 06.03.2015 здійснює зобовʼязання по збереженню даного майна, до якого може бути заявлена вимога позивача про повернення спірного майна до ліквідаційної маси у справу про банкрутство.
8.3. Апеляційний суд зазначив, що порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінʼюсту України від 02.04.2012 №512/5 щодо порядку передачі майна, є підставою для визнання договору з передачі такого майна на відповідальне зберігання недійсним, не погодившись з доводами позивача, що такий договір є нікчемним.
8.4. Апеляційний суд погодився з обґрунтованістю відмови місцевого суду відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав недоведення позивачем порушення цим відповідачем його прав та законних інтересів щодо володіння спірним майном.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (ПАТ "Південьзахідшляхбуд", позивача у справі)
9. Скаржник, з посиланням на статті 73, 74 ГПК України, доводив, що відповідно до правил доказування, відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на відповідні підстави, повинен також довести факт відсутності майна. Разом з тим, місцевий та апеляційний суди відступили від принципу змагальності й обовʼязок доказування обставин того, хто є володільцем майна, поклали лише на скаржника (позивача у справі), що прослідковується зі всього змісту оскаржуваних рішень судів.
10. Скаржник зазначив, що суди надали неправильну оцінку договору відповідального зберігання майна від 06.03.2015, укладеному між відповідачем та ТОВ "Охорона Комплекс", як такому, що є оспорюваним, не прийнявши до уваги, що такий договір є нікчемним. Скаржник аргументував, що встановлення нікчемності правочину, який порушує публічний порядок згідно статті 228 ЦК України, є виключно прерогативою суду при розгляді справи по суті, шляхом надання оцінки такому правочину з викладенням обґрунтування у мотивувальній частині рішення. Оскільки законодавчо не врегульоване питання оскарження таких правочинів в окремому позовному провадженні, місцевий суд, при розгляді справи по суті, мав дослідити договір відповідального зберігання з урахуванням положень статей 203, 215, 228 ЦК України.
11. Скаржник доводив, що Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінʼюсту України від 02.04.2012 №512/5, визначено підстави та порядок передачі на відповідальне зберігання виявленого, описаного та арештованого майна в ході примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, який було порушено відповідачем, оскільки відповідач без згоди судового виконавця передав ввірене йому майно третій особі. На думку скаржника, таке порушення відповідачем законодавства про виконавче провадження може бути підставою задоволення саме до відповідача вимоги про повернення спірного майна в порядку статті 387 ЦК України, або визначення судом іншого ефективного способу захисту його прав власника спірного майна за наслідком судового розгляду.
12. Також, скаржник зазначив, що відповідно до обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Рівненської області 25.08.2015 у справі №918/327/14, 04.03.2015 була винесена постанова державного виконавця про заміну відповідального зберігача майна з ТОВ "Колор С.І.М." на Рівненську філію ДП "Інформаційний центр", тому з дня винесення розпорядчого акта державного виконавця, який в силу Закону України "Про виконавче провадження" обовʼязковий до виконання, відповідач з того ж дня безпідставно почав володіти майном скаржника, та відповідно до статей 5, 11, 55 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1212 ЦК України з 05.03.2015 (за день до вчинення нікчемного правочину) у нього виник обовʼязок повернути майно.
13. Скаржник аргументував, що внаслідок відмови у позові спір між сторонами залишився невирішеним, а судом не виконано завдань господарського судочинства, якими згідно з положеннями статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повʼязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду. Також, скаржник наполягав, що місцевий суд вчинив неправильні дії, зобовʼязавши його усунути недоліки позовної заяви зі сплати судового збору на суму 1 921 грн., яку він тим не менше сплатив.
Доводи інших учасників справи
14. У відзиві ТОВ "Колор С.І.М." на касаційну скаргу ПАТ "Південьзахідшляхбуд" зазначено, що для правильного застосування статті 387 та пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України необхідно встановити, хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна, якому передано майно у володіння, момент вибуття такого майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття сталося саме не з волі зазначених осіб.
14.1. ТОВ "Колор С.І.М." заперечило фактичну наявність майна у товариства та зазначило, що таким майном не володіє з 06.03.2015, оскільки за актом приймання-передачі таке майно передано на зберігання ТОВ "Охорона Комплекс". З огляду на фактичну відсутність майна у володінні ТОВ "Колор С.І.М.", заявлений позов про витребування майна не може бути задоволений.
14.2. Доводи позивача про нікчемність правочину не спростовують заперечень відповідача про фактичну відсутність майна у володінні ТОВ "Колор С.І.М.", оскільки майно не повертається у фактичне володіння відповідача автоматично без застосування реституції чи інших визначених законом способів захисту.
Всупереч тому, що під час судового розгляду за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння було встановлено, що спірне майно передано відповідачем іншій особі на тимчасове зберігання, позивач не заявив клопотання про залучення цієї особи як співвідповідача чи третьою особою.
14.3. Відповідач зауважив, що правочин щодо передачі від ТОВ "Колор С.І.М." до ТОВ "Охорона Комплекс" спірного мана на відповідальне зберігання, який оформлений договором від 06.03.2015, не підпадає під дію положень статті 228 ЦК України та не є таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння майном юридичної особи.
За даним фактом 09.07.2015 порушено кримінальне провадження №12015180180001103, в межах якого на даний момент проводяться слідчі дії; дане кримінальне провадження порушене не за фактом невиконання представником ТОВ "Колор С.І.М." своїх обовʼязків, взятих на себе згідно з актом опису й арешту майна, а за фактом фактичної відсутності майна у ТОВ "Охорона Комплекс", переданого йому відповідачем за договором відповідального зберігання 06.03.2015.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Частина перша статті 228 - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частина друга статті 228 - правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя статті 228 - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частина перша статті 397 - володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Стаття 1212 - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовʼязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовʼязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовʼязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.