ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О.
в адміністративній справі № 9901/187/19 (провадження № 11-1280заі19) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і нечинним рішення, поновлення на посаді судді, за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2019 року (судді Стародуб О. П., Бучик А. Ю., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Чиркін С. М.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаю окрему думку.
Короткий зміст Постанови Великої Палати Верховного Суду
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в адміністративній справі № 9901/187/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і нечинним рішення, поновлення на посаді судді, Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя задовольнила. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувала та ухвалила в цій частині нове рішення, яким відмовила ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 14 березня 2019 року № 757/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
Ухвалюючи таке рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у Вищої ради правосуддя були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивача з посади судді.
У контексті обставин справи, яка переглядається, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5126-VІ подання Вищої ради юстиції від 29 травня 2012 року № 748/0/15-15 не було реалізоване та залишилось чинним.
Оскільки після 30 вересня 2016 року органом, уповноваженим ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України є Вища рада правосуддя, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно розглянув подання Вищої ради юстиції на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» і ухвалив за наслідками його розгляду оспорюване в цій справі рішення.
Причини незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 стосовно недотримання Вищою радою правосуддя строку застосування стягнення, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідачем трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності пропущений не був.
На обґрунтування такого висновку зазначено, що під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді, були вчиненні ним у грудні 2011 року.
29 травня 2012 року, тобто в межах визначеного законом строку, Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 прийняла рішення № 748/0/15-12 про внесення до про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
Із прийняттям Вищою радою юстиції цього рішення від 29 травня 2012 року обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його з цієї посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним/застосованим.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності має обраховуватися з дати вчинення суддею дій, які стали підставою звільнення позивача з посади судді до дати ухвалення Вищою радою юстиції відповідного рішення. При цьому зазначено, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Вважаю, що такий висновок Великої Палати Верховного Суду в частині щодо застосуваннястроку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам закону.
В ході розгляду справи встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення поз