У Х В А Л А
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/756/19
Провадження № 12-40гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 925/756/19
за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради
до Товаристваз обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест"
про визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення 7 163 196 грн
за касаційною скаргою першого заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2019 року заступник прокурора Черкаської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконком) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" (далі - ТОВ "Компанія "Метал Інвест") про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній у позовній заяві, та про стягнення з останнього на користь Виконкому 7 163 196 грн пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Черкаси.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не звернувся до позивача за укладенням договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси і тим самим порушив права останнього на укладення такого договору та одержання від відповідача коштів пайової участі.
Господарський суд Черкаської області 10 жовтня 2019року ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020року, про відмову в задоволенні позову.Судові рішення мотивовані пропуском прокурором позовної давності та відсутністю поважних причин її пропуску.
У лютому 2020 року перший заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 травня 2020 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 02 червня 2020 року на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 362/75/17.
При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на те, що, вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що перебіг позовної давності за позовними вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення пайового внеску почався 27 квітня 2012 року, оскільки об`єкт будівництва, щодо якого відповідачем не виконано обов`язку з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, прийнятий в експлуатацію 18 квітня 2012 року, про що позивачу стало відомо 27 квітня 2012 року. Тобто суди дійшли висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність, початок перебігу якої обчислюється від дня, коли позивачу (Виконкому) стало відомо про порушення його права.
Втім у справі № 362/75/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року дійшов висновку про те, що дії відповідача з несвоєчасного укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, не обмежуються в часі, оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить приписів, згідно з якими замовник звільняється від своїх обов`язків щодо укладання договору про пайову участь у разі незвернення до відповідного органу з відповідною заявою. Тому порушення відповідачем у цій справі своїх обов`язків є триваючим. Отже, оскільки саме на замовника покладено обов`язок щодо укладення договору про пайову участь, який відповідно до приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повинен звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з відповідною заявою, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин щодо визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та стягнення пайового внеску.