Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 720/990/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/822/544/19
Провадження № 51 - 1461 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Сидоренко А.Л.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Апетракіоає Г.В. у режимі відеоконференції,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260120000056 від 22 лютого 2018 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Магала Новоселицького району Чернівецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 3, ст. 115 ч. 2 п. 7, ст. 296 ч. 4 КК України,
за касаційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні Король Т.О. на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 3, ст. 115 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 68 ч. 3, ст. 69 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 17 жовтня 2019 року, в строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 14 березня
2018 року по 23 березня 2018 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.
Цим же вирком ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 4 КК України виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалено заставу в сумі 140 960 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, він 22 лютого 2018 року о 04 годині 50 хвилин із заздалегідь заготовленим колючо-ріжучим предметом для нанесення тілесних ушкоджень зайшов до приміщення пункту розповсюдження державних лотерей ТОВ "Лото-Центр" під назвою " Золотий Тріумф" за адресою: Чернівецька область, м. Новоселиця,
вул. Центральна, 53/3а, у якому на добовій зміні знаходилась ОСОБА_3 .
Перебуваючи у приміщенні зазначеного закладу та впевнившись, що відвідувачі відсутні, у ОСОБА_4 виник злочинний намір на вбивство ОСОБА_3 з мотивів помсти. З цією метою приблизно о 05 годині він вийшов з приміщення закладу на вулицю, де заготовив другий предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а саме уламок цеглини.
Повернувшись через декілька хвилин до приміщення закладу, ОСОБА_1 замовив каву та, підібравши момент, коли потерпіла повернулася до нього спиною, з умислом на заподіяння смерті з мотивів помсти завдав їй удар уламком цегли в задню праву частину голови та в послідуючому один удар кулаком в обличчя, від чого
ОСОБА_3 впала на підлогу. Після цього ОСОБА_1 кинувся на потерпілу та гострим колючо-ріжучим предметом, який схожий на ніж, завдав не менше восьми ударів в область розташування життєво-важливих органів, а саме верхню ділянку тулуба, в область грудей та живота, в наслідок чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Проте ОСОБА_1 не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки не зміг подолати активний опір ОСОБА_3 .
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 22 лютого 2018 року приблизно о 04 годині 50 хвилин із заздалегідь заготовленим колючо-ріжучим предметом для нанесення тілесних ушкоджень зайшов до приміщення пункту розповсюдження державних лотерей ТОВ "Лото-Центр" під назвою " Золотий Тріумф " за адресою: Чернівецька область,
м. Новоселиця, вул. Центральна, 53/3а, у якому на добовій зміні знаходилась
ОСОБА_3 , наблизився до останньої та, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, безпричинно, реалізуючи свій злочинний намір на умисне заподіяння смерті ОСОБА_3 з хуліганських мотивів, завдав їй удар заздалегідь заготовленим уламком цегли в задню праву частину голови та в послідуючому один удар кулаком в обличчя, від чого
ОСОБА_3 впала на підлогу. Продовжуючи порушувати громадський порядок, реалізуючи злочинний намір на заподіяння смерті ОСОБА_3 з хуліганських мотивів, колючо-ріжучим предметом, а саме лезом ножа, завдав ряд ударів в область розташування життєво-важливих органів, заподівши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ст. 15 ч. 3, ст. 115 ч. 2 п. 7, ст. 296 ч. 4 КК України.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисника Апетракіоає Г.В. та прокурора в кримінальному провадженні Король Т.О. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно перекваліфіковано дії ОСОБА_1 зі ст. 15 ч. 3, ст. 115 ч. 2 п. 7 КК на ст. 15 ч. 3,
ст. 115 ч. 1 КК України та безпідставно його виправдано за ст. 296 ч. 4 КК України, оскільки ОСОБА_3 стала випадковою жертвою, привід помститись за те, що вона підсипала в каву невідому речовину, є малозначним, його діями було зупинено роботу закладу на 4 години і вони були спрямовані саме на порушення громадського порядку та вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. Зазначає про неправильне застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_1 м`якого покарання, зокрема, при призначенні покарання суд не врахував час, місце, спосіб вчинення злочину, характер застосування насильства, дріб`язковість мотивів. Указує на невідповідність рішення апеляційного суду вимогам ст. 370 КПК України, який безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, та про застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого - адвокат Апетракіоає Г.В. зазначає про необґрунтованість наведених у ній доводів і просить залишити її без задоволення.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокуроране надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Апетракіоає Г.В. у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Фактичні обставини кримінального провадження та висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.