Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 753/14578/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/493/2020
Провадження № 51 - 1584 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Сиволапа А.С.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Поліщука Д.І.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020005332 від 14 червня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Д.І. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
7 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 7 810 гривень 50 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 червня
2018 року приблизно о 18 годині біля заїзду на автомобільну стоянку за адресою:
м. Київ, вул. М.Хвильового, 1, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово у зв`язку із неочікуваним сигналом автомобіля марки "ВАЗ-2109 державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та подальшим словесним конфліктом з останнім, з метою заподіяння тілесних ушкоджень через відчинене вікно водійських дверцят умисно завдав ОСОБА_2 один удар кулаком руки в обличчя. У подальшому ОСОБА_2 вийшов із автомобіля на вимогу ОСОБА_1 та з метою унеможливлення отримання тілесних ушкоджень схопив руками ОСОБА_1 за руки. На що ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та хоча не бажаючи, але свідомо приспускаючи їх настання, умисно завдав один раптовий, сильний та цілеспрямований удар лобною ділянкою голови в обличчя потерпілому ОСОБА_2 Від отриманого удару ОСОБА_2 з вертикального положення впав з прискоренням та вдарився потиличною кісткою голови об тверду асфальтобетонну поверхню. Після чого ОСОБА_1 сів на живіт ОСОБА_2 та завдав йому декілька ударів кулаками обох рук в область голови та верхньої частини тулуба. У результаті таких дій
ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, від якої він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника Поліщука Д.І. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Поліщук Д.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст. 121 ч. 2 КК на ст. 119 ч. 1 КК України, призначити йому покарання у виді обмеження волі та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Зазначає, що вирок суду ґрунтується на суперечливих показаннях свідка ОСОБА_3, суд першої інстанції безпідставно відмовив у його додатковому допиті та проведенні комплексної судово-медичної експертизи з метою усунення наявних протиріч. Вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 121 ч. 2 КК України неправильно, наміру заподіювати тяжкі тілесні ушкодження він не мав, черепно-мозкову травму, яка стала причиною смерті, потерпілий отримав не від удару в голову, а внаслідок падіння та удару головою об асфальтобетонне покриття, він міг впасти як від незначного удару, так і від поштовху. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 23, ст. 404 ч. 3 КПК України безпідставно відмовив у повторному допиті свідка ОСОБА_3, обмежившись дослідженням відеозапису слідчого експерименту та аудіозапису судового засідання в суді першої інстанції за участю цього свідка. Вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував позитивні дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, займається суспільно корисною працею, має на утриманні доньку та хвору матір, а також критичну оцінку ним своєї поведінки, наявність хронічного захворювання, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого та надання матеріальної допомоги на лікування потерпілого.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Поліщука Д.І. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання самого ОСОБА_1, який не заперечував факту конфлікту з ОСОБА_2, в ході якого він завдав йому удар в обличчя; показання потерпілого ОСОБА_4 про обставини загибелі його дядька ОСОБА_2 внаслідок побиття; показання свідка ОСОБА_3, який був очевидцем подій, про те, що ОСОБА_1 вдарив через водійське вікно ОСОБА_2 в обличчя, а коли той вийшов та намагався тримати ОСОБА_1 за руки, той вдарив ОСОБА_2 лобною ділянкою голови в обличчя, внаслідок чого останній впав на землю, після чого ОСОБА_1 завдав лежачому на землі ОСОБА_2 ще не менше чотирьох ударів по голові, він відтягнув ОСОБА_1, при цьому ОСОБА_2 вже не підводився та у нього з роту почала текти кров; показання свідків ОСОБА_5 цивільної дружини ОСОБА_2, яка їхала з ним разом в автомобілі, та свідка ОСОБА_6, який також був очевидцем події та викликав швидку допомогу, про те, що ОСОБА_2 не завдавав ОСОБА_1 жодних ударів, впав на асфальтобетонне покриття саме після удару
ОСОБА_1 головою йому в обличчя.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 15 червня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_3 на місці події продемонстрував механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а також в протоколах огляду від 14 червня 2018 року трупа ОСОБА_2 та речей, у які він був одягнений.
Згідно з висновком судово-медичного експерта від 30 липня 2018 року № 48/1395/2 та висновком експертного дослідження від 27 липня 2018 року № 1395/2 смерть ОСОБА_2 настала від черепно-мозкової травми, механізм її утворення: спочатку могло мати місце дія травмуючої сили в ділянку обличчя, з виникненням внаслідок цього падіння потерпілого з вертикального чи близького до нього положення тіла з послідуючим ударом об тупий твердий предмет з необмеженою поверхнею площини контакту і виникненням таким чином черепно-мозкової травми по типу "прискорення".