Постанова
Іменем України
15 червня 2020 року
м. Київ
справа № 201/3633/17-ц
провадження № 61-26570св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та припинення права власності.
В обґрунтування позову зазначала, що 27 лютого 2016 року між нею та
ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого остання отримала позику в розмірі 2 700 000, 00 грн на термін до 17 квітня 2016 року.
З метою забезпечення належного виконання позичальником умов зазначеного вище договору позики, 27 лютого 2016 року між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу належну їй на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 .
Звертала увагу на те, що своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконала, грошові кошти в установлений в договорі строк не повернула, право позивача набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку не визнає.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів в розмірі 2 700 000,00 грн
від 27 лютого 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2 шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність відповідно до договору іпотеку від 27 лютого 2016 року; припинити право власності ОСОБА_2 на зазначену вище квартиру.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 27 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 2 700 000,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру, загальною площею 140,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом передачі іпотекодержателю ОСОБА_1 предмета іпотеки у власність відповідно до договору іпотеку
від 27 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Н. І. 27 лютого 2016 року за реєстраційним № 101. Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_2 , в тому числі, право володіння, користування та розпорядження, на квартиру, загальною площею 140,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договором іпотеки від 27 лютого 2016 року, укладеного між сторонами в справі передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Проте, позивач позбавлена можливості здійснити реєстрацію права власності в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" через дію заборони відчуження спірного майна на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня
2016 року. Враховуючи доведеність позовних вимог, не визнання відповідачем права іпотекодержателя набути право власності на спірне нерухоме майно та накладений арешт на підставі зазначеного вище судового рішення, суд першої інстанції вважав, що єдиним засобом захисту права іпотекодержателя в даному випадку є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики шляхом визнання за позивачем права власності на спірну квартиру з одночасним припиненням права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням суду, яким, на думку заявника, вирішено питання про його права та обов`язки, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не вирішив питання щодо залучення до участі в справі осіб, права яких можуть бути порушені ухваленим рішенням, а саме - ОСОБА_4, який згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно є власником спірної квартири.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом захисту, оскільки апеляційним судом правильно встановлено, що позивач позбавлена можливості захистити своє право в позасудовому порядку.
Вважає висновки апеляційного суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку із незалученням до участі в справі ОСОБА_4, який на думку апеляційного суду є власником спірної квартири, безпідставними, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції єдиним власником квартири була відповідач, яка набула права власності на підставі договору купівлі-продажу спірного майна, який не визнавався судом недійсним. Також ніким не оспорені договори позики та іпотеки. Встановивши невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, які забезпечені іпотекою спірної квартир, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову.
Звертає увагу на те, що апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_4 на підставі неналежних доказів - копій правовстановлюючих документів та проігноровано зауваження представника позивача з цього питання.
Відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У травні 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 передано судді Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справупризначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.