Постанова
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 685/1373/17
провадження № 61-39844св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Великолазучинська сільська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, Великолазучинська сільська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року у складі судді Бурлак Г. І. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Великолазучинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І-ХМ № 008135, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 139, виданий Великолазучинською сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області на ім`я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району (державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХМ № 006515 виданий 15 грудня 1999 року), яку протягом семи років самостійно обробляє та за яку сплачує податки. Вказану земельну ділянку позивач отримала як член Колективного сільськогосподарського підприємства "Лазучинська селянська спілка" (далі - КСП "Лазучинська селянська спілка") відповідно до сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай) серії ХМ № 0327011, виданого 25 січня 1997 року Теофіпольською районною державною адміністрацією.
Влітку 2017 року позивачу стало відомо, що на підставі рішення Теофіпольського районного суду від 23 червня 2017 року за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,11 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великолазучинської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Земельна ділянка, перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ХМ № 008135 від 15 грудня 1999 року за № 139, є однією і тією ж земельною ділянкою, яка була надана позивачу. В державних актах серії ІV-ХМ № 006515 та серії І-ХМ № 008135 площа земельної ділянки становить однаковий розмір 3,11 га, конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними, що свідчить про те, що на земельну ділянку, запроєктовану в схемі розподілу земельних ділянок за НОМЕР_9, Великолазучинською сільска рада видала два державні акти на право власності на землю: на ім`я позивача ( ОСОБА_1 ) та на ім`я ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не була включена до списку колгоспників, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю, на її ім`я не видавався сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай), а тому державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 139, виданий Великолазучинською сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області на ім`я ОСОБА_3 з порушенням вимог законодавства.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Великолазучинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, просив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 15 грудня 1999 року, виданий на ім`я ОСОБА_1, визнати недійсним.
Зустрічний позов мотивований тим, що державний акт від 15 грудня 1999 року серії ІV -ХМ № 006515, виданий на ім`я ОСОБА_1 підроблений, з огляду на те, що у ньому немає підпису голови сільської ради, він підписаний землевпорядником, який не мав права підпису, печатка поставлена така, якої у 1999 році ще не було.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,11 га, розташована на території Великолазучинської сільської ради. На вказану земельну ділянку був виготовлений на ім`я матері державний акт серії І-ХМ № 008135 на право власності на земельну ділянку, однак він був втрачений, тому у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку під номером 157 площею 3,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Вирішено питання судових витрат. У позовах ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 була зазначена в списку членів КСП "Лазучинської селянської спілки" та пенсіонерів з їх числа, які раніше працювали в господарстві та залишилися його членами, в додатку 1 до державного акта № 009, в протоколі розподілу земельних часток (паїв) від 09 грудня 1999 року саме їй виділено земельну ділянку за НОМЕР_9, саме на її ім`я виданий сертифікат на право на земельну частку (пай), суду не надано доказів, що до вказаних списків була включена ОСОБА_3 , крім того, на момент розподілу земельних часток (паїв) вона вже померла і їй не могла бути розподілена земельна ділянка НОМЕР_9 . Суд також дійшов висновку, що у додатку 1 до рішення № 2 Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року за № 142 помилково вказане ім`я " ОСОБА_4 ", а має бути вказане ім`я " ОСОБА_5 ", тому державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135 виданий безпідставно і є недійсним.
У зустрічному позові про визнання недійсним державного акта на право приватної власності від 15 грудня 1995 року серії IV -XM № 006515 відмовлено, оскільки обов`язок належного заповнення бланку державного акта та його реєстрація покладений Інструкцією на відповідні органи, а не на власника земельної ділянки, і визнання державного акта на ім`я ОСОБА_1 недійсним з тих підстав, що бланк не підписаний головою сільської ради та він не записаний в книзі реєстрації державних актів, є недопустимим.
У зустрічному позові про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовлено, оскільки відповідно до витягу із Спадкового реєстру та довідки нотаріуса від 10 травня 2017 року після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу, спадкоємцем за законом є її син ОСОБА_2 (а. с. 164,165). Згідно з публікацією в газеті "Життя Теофіпольщини" державний акт серії І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 втрачено. 16 травня 2017 року державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку (постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину). Оскільки в судовому засіданні встановлено, що державний акт серії І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 виданий без належних правових підстав, і він є недійсним, то немає підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, зазначену у вказаному державному акті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
03 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 13 квітня 2020 року № 1024/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), та рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи.
Право власності виникає з моменту реєстрації цього права. На час видачі державного акта на землю така реєстрація здійснювалась в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, в якій міститься запис про реєстрацію державного акта № І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 .
Державний акт є правоустановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.
Суди не звернули уваги, що рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не приймалось, а рішення Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року про передачу спірної ділянки ОСОБА_3 не оскаржувалось.
Суди помилково зазначали, що ОСОБА_3 не мала права отримувати земельну ділянку, оскільки на момент передання державного акта КСП "Лазучинської селянської спілки" уже померла. На момент прийняття рішення Великолазучинської сільської ради від 24 травня 1995 року № 3 про передання у колективну власність землі на території с. В. Лазучин ОСОБА_3 була членом колективного сільськогосподарського підприємства. Згідно з книгою технічної документації з передачі земельних часток в натурі з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю є додаток 1 до рішення Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року № 2 - список громадян, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї), згідно з яким ОСОБА_3 отримала право власності на земельну ділянку розміром 3,11 га.
Суди не звернули уваги, що згідно з архівною копією державного акта на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135, в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю зареєстровано за № 139 за ОСОБА_3 .
Архівної копії державного акта на ім`я ОСОБА_1 немає.
Право на отримання земельної ділянки не було предметом спору.
ОСОБА_3 пропустила строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним державного акта.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ОСОБА_2 у касаційній скарзі наводить ті самі підстави для скасування рішення, які були предметом судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Скаржник не спростовує висновків суду першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми закону.
У відзиві на касаційну скаргу Великолазучинська сільська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Під час розгляду в суді апеляційної інстанції сільська рада надала список громадян Великолазучинської сільської ради, які померли до 01 грудня 1995 року, тобто до моменту отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю. На жодного із померлих не було виготовлено державного акта на право приватної власності на землю. Державний акт на ім`я ОСОБА_3 не міг бути виготовлений, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цього моменту припинилася її правоздатність і членство у будь-якому сільськогосподарському підприємстві.
У поясненні на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, що відповідно до списку осіб, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП "Лазучинська селянська спілка" Теофіпольського району Хмельницької області 01 грудня 1995 року, ОСОБА_1 включена під № 9, оскільки була працюючим членом КСП "Лазучинська селянська спілка". ОСОБА_3 до зазначеного списку включена не була.
На ім`я ОСОБА_1 виданий сертифікат від 25 січня 1997 року серії ХМ № 03257011 . На ім`я ОСОБА_3 сертифікат на право приватної власності на землю не видавався.
Рішенням Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року № 2 затверджено проєкт організації території та відведення земельних часток (паїв) і передання їх у приватну власність співвласникам ТОВ "Великий Лазучин", додано список громадян, яким у приватну власність передаються земельні частки (паї) на території ТОВ "Великий Лазучин" с. В. Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області. У списку під № 142 зазначено ім`я ОСОБА_3 . Водночас у протоколі розподілу земельних часток (паїв) між співвласниками ТОВ "Великий Лазучин" від 09 грудня 1999 року під № 9 стоїть підпис ОСОБА_1, виданий сертифікат № 0327011.
Державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 виданий після її смерті.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що спір виник щодо земельної ділянки площею 3,11 га, що знаходилась у КСП "Лазучинська селянська спілка" на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. З копій державних актів серії ІV-ХМ № 006515 та серії І-ХМ № 008135 відомо, що площа земельної ділянки становить однаковий розмір 3,11 га, конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними, тобто на земельну ділянку, запроєктовану в схемі розподілу земельних ділянок за НОМЕР_9, Великолазучинська сільська рада видала два державні акти на право власності на землю, - на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_3 .