Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 554/8856/17
провадження № 61-42758св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця № 2" Полтавської міської ради, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова Олександра Віталіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Абрамова П. С., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця № 2" Полтавської міської ради (далі - КП "ЖЕД № 2"), приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова О. В., про визнання майнових прав.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_2, який за життя не встиг закінчити процедуру приватизації квартири АДРЕСА_1 , звернувшись у серпні 2014 року до органу приватизації з відповідною заявою.
Вказував, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, однак постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В. від 07 квітня 2017 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на спадкове майно.
Оскільки спадкодавець за життя не встиг завершити приватизацію своєї квартири, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що за життя ОСОБА_2 звертався із заявою про приватизацію спірної квартири до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", тому підстав для задоволення його позову немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1102/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя мав бажання використати своє законне право щодо здійснення приватизації своєї квартири та вже здійснив відповідні дії: звернувся до органу приватизації за консультацією, отримав бланк заяви, яку заповнив та завірив свій підпис у КП "ЖЕД № 2", також останнім було направлено запити для отримання необхідних документів. Вказані дії свідчать, що спадкодавець розпочав процедуру приватизації спірної квартири, тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В., спадкоємцем майна (неотриманої пенсії, грошових заощаджень) ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його племінник ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризунової О. В. від 07 квітня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті його дядька - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з тим, що він не надав документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вищевказане майно.
Квартира АДРЕСА_1 є об`єктом комунальної власності. Згідно з довідкою КП "ЖЕД № 2" від 18 серпня 2014 року наймачем вказаної квартири є ОСОБА_2
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.