ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №240/2353/19
адміністративне провадження №К/9901/26394/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 (головуючий суддя: Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 (головуючий суддя: Франовська К.С., судді: Кузьменко Л.В., Совгира Д.І.) у справі № 240/2353/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, у якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо нерозгляду його заяви та документів, поданих до Житомирського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.11.2015, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
зобов`язати Міністерство оборони України розглянути подану ним заяву та документи про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.11.2015, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з прийняттям відповідного рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій в республіці Афганістан, інвалідом ІІ групи та має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок №975). У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою та всіма необхідними документами щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності з 10.11.2015. Проте листом Департамент фінансів Міністерства оборони України від 29.12.2018 повернув його документи без реалізації посилаючись на наявність попереднього рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги від 09.02.2018 №16.
Позивач вважає, що відповідач не розглянув його заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення інвалідності ІІ групи з 10.11.2015 з викладених ним правових підстав та не прийняв відповідне рішення, оскільки з такою заявою звертався до відповідача вперше .
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України не було розглянуто заяви позивача щодо виплати йому одноразової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з викладених ним підстав, тому прийшов до висновку про необхідність зобов`язати Міністерство оборони України розглянути таку заяву позивача та прийняти рішення по суті.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції та зазначив, що посилання відповідача на наявність прийнятого з порушеного питання рішення, є безпідставним, оскільки звернення не є повторним, а тому вимагає розгляду за встановленою процедурою і прийняття рішення у встановленому порядку.
Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на обґрунтування апеляційної скарги доводами не щодо процедури розгляду звернення ОСОБА_1, а щодо його права на одноразову грошову допомогу, що у даному випадку є передчасним.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 16.09.2019), у якій скаржник з посиланням на порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про ненадання оцінки судом апеляційної інстанції доводам щодо пропуску строку позивачем на звернення до суду та наявності підстав для залишення позову без розгляду.
Стверджує, що зміст заяви від 26.03.2016 свідчить про те, що позивач саме 26.03.3016 звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи з 10.11.2015, проте позов подав до суду лише 01.03.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням з посади судді Саприкіної І.В., за результатом автоматизованого розподілу визначено наступний склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді:Кравчук В.М., Шарапа В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України (08.02.2020).
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що у період з 02.09.1983 по 13.11.1984 ОСОБА_1 проходив військову службу на території Республіки Афганістан, приймав участь в бойових діях у складі військової частини польова пошта 81424, під час участі в яких у 1983 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої ноги, правої руки під час участі в бойових діях при виконанні обов`язків військової служби.
Постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 15.01.2013 року №51 встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
27.02.2013 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.02.2013, яка настала внаслідок поранення (контузія), захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується змістом довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ №654425 від 27.02.2013 року.
Одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, позивачу не призначалися і не виплачувалися.
30.11.2015 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 10.11.2015 року, яка настала внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується змістом довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 12 ААА № 218615 від 30.11.2015.
07.09.2018 позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 10.11.2015 відповідно до Порядку №975.
До зазначеної заяви ОСОБА_1 додав: копії витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 15.01.2013 №51, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 09.01.2013 №28/Ж, довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ №654425 від 27.02.2013 та серія 12 ААА № 218615 від 30.11.2015, які свідчать про причину та обставини отримання поранення, контузії 1983 році, копії військового квитка, паспорту та ідентифікаційного номеру, картку реквізитів рахунку банку .
В подальшому Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Листом Департаменту фінансів Міністерства Оборони України від 29.12.2018 №248/3/6/2168 документи повернуті без реалізації, з тих підстав, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, приймалося рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги із наданням витягу із протоколу засідання комісії від 09.02.2018 №16 за його заявою.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.