ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №188/1143/17(2-а/188/69/2017)
адміністративне провадження №К/9901/4337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в справі № 188/1143/17 (колегія суддів: Лукманова О.М., Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом (скаргою) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати постанову заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Бутенко Ю.О. від 14.08.2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року по справі № 188/1143/17 скасовано.
Прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачем порушено порядок притягнення до відповідальності, зокрема не забезпечено належним чином повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також вказує, що позивач не вчиняв порушення, яке передбачене ст. 53-1 КУпАП, оскільки станом на момент проведення перевірки - 31.07.2017 він отримав земельну ділянку кадастровий номер 1223882500:06:001:1553 площею 1,0229 га у власність, про що наявне рішення Миколаївської сільської ради.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 31.07.2017 головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Михайловим В.О. складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, ОСОБА_1, самовільно зайняв та використовував земельну ділянку комунальної власності, площею 1,0229 га, кадастровий номер 1223882500:06:001:1553, та площею 0,078 га для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України, відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП та п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.
14.08.2017 заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Бутенко Ю.О. винесено постанову № 159-ДК/0078ПО/08/01/-17, якою до ОСОБА_1 за порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки площею 1,0229 га кадастровий номер 1223882500:06:001:1553, та площею 0,078 га для ведення особистого селянського господарства, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Копія постанови отримана ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку 18.08.2017, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок притягнення до відповідальності, зокрема не повідомлено позивача про дату та час розгляду справи.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем допущено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, оскільки дату вказано в протоколі, який отримав позивач.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Судами встановлено, що рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району № 163-11/VII від 04.11.2016 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель не наданих у власність або користування в межах населених пунктів.
Актом від 23.12.2016 року прийомки-передачі межових знаків на зберігання, визначено межі земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:06:001:1553 площею 1,0229 га, яка надається у користування ОСОБА_1 . Акт підписаний ОСОБА_1, виконавцем робіт ОСОБА_3, суміжним землекористувачем та погоджений головою Миколаївської сільської ради.
Згідно ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" ( в редакції чинний на момент спірних правовідносин) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що норми Земельного кодексу України чітко передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Проте ОСОБА_1 не доведено, що станом на 31.07.2017 він отримав земельну ділянку кадастровий номер 1223882500:06:001:1553 площею 1,0229 га у власність і Миколаївською сільською радою винесено рішення про передачу йому у власність земельної ділянки, оскільки рішення Миколаївської сільської ради датоване 29.09.2017, а державна реєстрація права власності проведена 18.10.2017.
Проте колегія суддів при вирішенні даної справи не може не враховувати висновки суду першої інстанції та доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.