ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2020 року
Київ
справа №754/16083/17
касаційне провадження №К/9901/5820/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Безименна Н.В., Бєлова Л.В.) у справі №754/16083/17 за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №668-XVІ-VІI від 05.07.2017 про відмову в наданні дозволу на розробку та виготовлення технічної документації на земельну ділянку в селі Пухівка Броварського району Київської області;
зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3 га в селі Пухівка Броварського району Київської області згідно графічним матеріалом в порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства України, оскільки не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.09.2018 адміністративний позов задоволено.
Увалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що попри встановлений статтею 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій чи рішень, відповідач такий не виконав та не надав жодних доказів на підтвердження наявності визначених статтею 118 ЗК України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.09.2018 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи таке рішення, суд на підставі поданих під час апеляційного розгляду доказів (рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області "Про надання дозволу на виготовлення нового генерального плану села Пухівка, рішення "Про затвердження генерального плану с. Пухівка", рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді", генеральний план с. Пухівка, викопіювання з генерального плану с. Пухівка) встановив, що розташування бажаної земельної ділянки не відповідає вимогам генерального плану населеного пункту, що відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України є підставою для відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанцій залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що розташування бажаної земельної ділянки суперечить генеральному плану населеного пункту. Також скаржник послався на допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення в ході апеляційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 25.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з заявою (клопотанням) від 15.06.2017 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3 га, в с. Пухівка Броварського району Київської області. До вказаної заяви (клопотання) позивач додав копії паспорту та РНОКПП, схему бажаного місця розташування земельної ділянки.
05.07.2017 рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 688-XVІ-VII позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка Броварського району Київської області у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка згідно Генерального плану села зарезервована для громадського центру.
Вважаючи, що спірним рішенням порушенні законні права та інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами частини четвертої статті 83 ЗЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
За змістом статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).
Відповідно до приписів статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої).
Зміст наведених вище положень нормативного документу дає підстави для висновку, що орган, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку.