ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №822/1986/17
адміністративне провадження №К/9901/21528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницького міського центру зайнятості на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.08.2017 (у складі головуючого судді Петричковича А.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Граб Л.С., суддів: Білої Л.М., Гонтарука В.М.) у справі №822/1986/17 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського центру зайнятості, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницького міського центру зайнятості (далі - Хмельницький МЦЗ), третя особа - ФОП ОСОБА_2, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Хмельницького МЦЗ №НТ170321 від 21.03.2017 про припинення реєстрації безробітної ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної з дати припинення реєстрації - 21.03.2017.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Хмельницького МЦЗ №НТ170321 від 21.03.2017 в частині припинення реєстрації у зв`язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи безробітної ОСОБА_1 з 21.03.2017.
Зобов`язано Хмельницький МЦЗ поновити реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної з 21.03.2017.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що при видачі позивачці направлення на роботу до ФОП ОСОБА_2 за професією перукар (перукар-модельєр) фахівець центру зайнятості дотримався вимог до підбору підходящої роботи, визначених статтями 35, 46 Закону України "Про зайнятість населення". Проте, позивачка від підходящої роботи відмовилась, про що свідчить запис фахівця центру зайнятості на корінці направлення, який вона зробила для уточнення. А відтак, припинення реєстрації позивачки як безробітної після двох відмов від підходящої роботи є правомірним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивачка правом на подання заперечення чи відзиву нам касаційну скаргу не скористалась.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що згідно витягу з наказів Хмельницького міського центру зайнятості від 03.08.2017 про прийняті рішення по особі, наказом від 04.02.2016 №НТ160204 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної з 01.02.2016.
Згідно з направленням на працевлаштування №1 від 11.07.2016 на вільне робоче місце до ОСОБА_3 ОСОБА_1 на робоче місце (вакансію) перукар (перукар-модельєр), позивач відмовилась від такої роботи, письмово пояснивши "у зв`язку з відсутністю практичних навичок. Ніколи не працювала перукарем. Шукаю роботу за фахом акушерки".
В корінці направлення на працевлаштування №22231611280042003 від 16.03.2017 на вільне робоче місце до ОСОБА_2 ОСОБА_1 на робоче місце (вакансію) перукар (перукар-модерьєр), ОСОБА_2 зазначено "не відповідає вимогам". Також, на цьому ж направленні міститься допис "з`ясовано по телефону, що особа самостійно відмовилась від підходящої роботи. 21.03.2017", та міститься підпис без зазначення посади та особи, який, як встановлено у суді першої інстанції, виконані працівником центру зайнятості.
Наказом від 21.03.2017 за №НТ170321 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 21.03.2017 у зв`язку із відмовою від двох пропозицій підходящої роботи відповідно до абзацу 22 п.п.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу", затвердженого Кабінетом Міністрів України №198 від 20.03.2013.
Позивачка, вважаючи зазначений наказ незаконним та таким, що порушує її права, звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки попереднього підвищення кваліфікації позивачка не проходила, а тому запропоновані 11.07.2016 робота за професією перукаря (перукаря-модельєра) у ФОП ОСОБА_3 та 16.03.2017 вакансія перукаря (перукаря-модельєра) у ФОП ОСОБА_2 не можуть вважатись пропозиціями підходящої роботи. А тому підстави для припинення її реєстрації як безробітньої відсутні.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України "Про зайнятість населення" .
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю;
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
Статтею 22 вказаного вище Закону визначено основні завдання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; внесення пропозицій Міністру - керівнику центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.