ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2020 року
Київ
справа № 2a-2487/08/0970
адміністративне провадження № К/9901/29803/19
№ К/9901/32776/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представник позивача - Лаврук В. В. (в режимі відеоконференції)
прокурор - Кузнецова Ю. В.
представник відповідача - Кузюк І. Ю.
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Заступника прокурора Львівської області, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя - Шевчук С. М., судді: Кухтей Р. В., Нос С. П.) у справі №2а-2487/08/0970 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2008 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за рахунок активів в сумі 26532169,81 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000792301/2 та №0000802301/2 від 31.07.2006 року (т. 1, а. с. 1-2).
До початку судового розгляду справи по суті прокурор подав 9 жовтня 2008 року заяву про зміни та доповнення до адміністративного позову, згідно з якою останнім збільшено позовні вимоги - просив суд стягнути з відповідача заборгованість за рахунок активів в сумі 27128109,64 грн, в тому числі податковий борг, який виник на підставі самостійно поданих позивачем розрахунків з акцизного збору, в сумі 26532169,81 грн та пеня у розмірі 595939,83 грн. (т. 1, а. с. 34-38).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 9 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю, стягнув з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" в дохід бюджету, кошти на погашення податкового боргу в розмірі 27128109, 64 грн.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2019 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову, якою в задоволенні позову відмовив повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг у розмірі 26532169,81 грн виник у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0000792301/2 від 31 липня 2006 року на загальну суму 14401499,66 грн та № 0000802301/2 від 31 липня 2006 року на загальну суму 12130670,15 грн, які набули статусу узгоджених.
Суд першої інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки за № 59/23-00152230 від 6 квітня 2006 року та за наслідками адміністративного оскарження. При цьому, відповідач скористався правом оскарження цих податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.
Так, постановою господарського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2006 року у справі №А-17/234 позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000802301/1 від 3 липня 2006 року та №0000792301/1 від 3 липня 2006 року (т. 1 а. с. 96-98). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено (т. 1 а. с. 94-95). Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 листопада 2008 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а. с. 91-93).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року у справі №2-а-270/09/0970 в задоволенні адміністративного позову ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000802301/1 та №0000792301/1 від 3 липня 2006 року відмовлено (т. 1 а. с. 134-138). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000802301/1 та №0000792301/1 від 3 липня 2006 року (т. 1 а. с. 139-142). Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 лютого 2015 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив в силі (т. 2 а. с. 7-10).
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції зазначив, що на підставі частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення у справі №2-а-270/09/0970 набрало законної сили 2 лютого 2015 року, а відтак грошове зобов`язання ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" є узгодженим відповідно до абзацу 4 пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На виконання вимог статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) Державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі Івано-Франківської області надсилалися ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" перша податкова вимога форми "Ю1" від 26 липня 2006 року за №1/146 на загальну суму 94806429,36 грн (т. 1 а. с. 51) та друга податкова вимога форми "Ю2" від 28 серпня 2006 року за №2/156 на загальну суму 95375972,24 грн. (т. 1 а. с. 52), які отримані відповідачем (т. 1 а. с. 51-52).
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі підпункту 5.2.5. пункту 5.2. статті 5 Закону № 2181-III скористався правом оскарження податкових вимог в судовому порядку.
Згідно з постановою господарського суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2006 року у справі №А-6/259а позов задоволено, визнано нечинними першу податкову вимогу за №1/146 від 26 липня 2006 року та другу податкову вимогу за №2/156 від 28 серпня 2006 року. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2007 року у справі №А-6/259а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2009 року (т. 2 а. с. 69-72), постанову господарського суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2006 року у справі №А-6/259а частково скасовано. В позові ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі про визнання нечинними першої податкової вимоги №1/146 від 26 липня 2006 року на суму 93806606,59 грн та другої податкової вимоги №2/156 від 28 серпня 2006 року на суму 94296182,49 грн відмовлено. В іншій частині постанову господарського суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2006 року в справі №А-6/259а залишено без змін (т. 2 а. с. 83-85). Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року у задоволенні скарг Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про перегляд справи за винятковими обставинами відмовлено (т. 2 а. с. 67-68).
Отже, на час розгляду справи перша податкова вимога форми "Ю1" від 26 липня 2006 року за №1/146 та друга податкова вимога форми "Ю2" від 28 серпня 2006 року за №2/156 є невідкликаними.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" самостійно визначено суму акцизного збору за бензин моторний та інші нафтопродукти згідно з поданими відповідачем розрахунками акцизного збору за липень 2008 року №22930 (т. 1 а. с. 39), за червень 2008 року №18691 (т. 1 а. с. 40-41), за травень 2008 року №14285 (т. 1 а. с. 43), за квітень 2008 року №12157 (т. 1 а. с. 42), за березень 2008 року №9016 (т. 1 а. с. 44), за лютий 2008 року №4818 (т. 1 а. с. 45), за січень 2008 року №2206 (т. 1 а. с. 46), за грудень 2007 року №36112 (т. 1 а. с. 47-48), за листопад 2007 року №31646 (т. 1 а. с. 49), за жовтень 2007 року №29953 (т. 1 а. с. 50).
Державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі Івано-Франківської області нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з акцизного збору в розмірі 595939,83 грн відповідно до поданих розрахунків акцизного збору, що підтверджується зворотнім боком облікових карток платника (т. 2 а. с. 41-64).
Посилання представника відповідача на те, що пеня в розмірі 595939,83 грн нарахована в порушення вимог закону, оскільки суми сплати зараховувались в рахунок минулої заборгованості, що й призвело до виникнення боргу за несвоєчасну сплату якого й була нарахована пеня, суд першої інстанції визнав безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи копій зворотнього боку облікової картки ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" у періоді 2007-2008 років позивачем проводилось зарахування коштів (т. 2 а. с. 41-64). При цьому, судом витребовувались у відповідача докази, які б підтверджували факт сплати зобов`язань саме за вказаними платежами, однак, таких доказів суду не надано. Наявні в матеріалах справи копії актів про виділення до знищення архівних документів ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" суд визнав такими, що не підтверджують факт сплати відповідачем самостійно визначених зобов`язань з акцизного збору у встановлені строки, а також визначення призначення платежів під час здійснених оплат (т. 2 а. с. 94-99).
У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, натомість, податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" за №0000792301/2 від 31 липня 2006 року та за №0000802301/2 від 31 липня 2006 року (т. 1 а. с. 7), першою податковою вимогою форми "Ю1" від 26 липня 2006 року за №1/146 (т. 1 а. с. 51) та другою податковою вимогою форми "Ю2" від 28 серпня 2006 року за №2/156 (т. 1 а. с. 52), зворотнім боком облікових карток платника (т. 2 а. с. 41-64).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростування її наявності, відповідачем суду не надано, тому, ця заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону та розглянуто позов з тим предметом і підставами вимог, визначених у первісній позовній заяві. Натомість, заявою від 9 жовтня 2008 року, яку судом прийнято в установленому законом порядку, предмет і підстави позову було змінено в тому числі і в частині обставин, з яких виникла заборгованість відповідача. Суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що в матеріалах справи відсутня заява прокурора або податкового органу, якою б позовні вимоги були збільшені, а тому розгляду підлягали вимоги позову, з урахуванням предмета і підстав, викладених у заяві про зміну і доповнення позовних вимог.
Апеляційний суд встановив, що у первісній позовній заяві позивач просив стягнути податковий борг, який виник внаслідок не сплати відповідачем грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0000792301/2 від 31 липня 2006 року та за №0000802301/2 від 31 липня 2006 року, які набули статусу узгоджених.
Однак, у заяві від 9 жовтня 2008 року, позивач змінив підстави вимог, зазначивши, що податковий борг виник внаслідок не сплати відповідачем самостійно визначених сум акцизного збору за бензин моторний та інші нафтопродукти у розрахунках акцизного збору, поданих контролюючому органу, за період листопад - грудень 2007року, січень - серпень 2008 року на суму 26532169,81 грн та розрахованої позивачем пені у розмірі 595939,83 грн.
Встановивши такі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковий борг у розмірі 26532169,81 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0000792301/2 та №0000802301/2 від 31 липня 2006 року (т. 1, а. с. 1-2) не є предметом розгляду даного адміністративного позову, а відтак, не підлягає дослідженню судом.
Досліджуючи обставини справи на предмет наявності податкового боргу, який виник за поданими відповідачем розрахунками з акцизного збору за період листопад - грудень 2007 року, січень - серпень 2008 року на суму 26532169,81 грн та пені у розмірі 595939,83 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що на дату прийняття судом першої інстанції рішення про стягнення вказаної суми боргу, податкові зобов`язання за названими розрахунками самостійно визначених зобов`язань є погашеними шляхом безготівкового переказу на рахунок державного казначейства згідно з платіжними дорученнями: № 400 від 27 грудня 2007 року (т. 3, а. с. 75), № 87 від 29 січня 2008 року (т. 3, а. с. 76), № 88 від 29 січня 2008 року (т. 3, а. с. 77), № 144 від 28 лютого 2008 року (т. 3, а. с. 78), № 145 від 28 лютого 2008 року (т. 3, а. с. 79), № 233 від 27 березня 2008 року (т. 3, а. с. 80), № 235 від 27 березня 2008 року (т. 3, а. с. 81), № 271 від 29 квітня 2008 року (т. 3, а. с. 82), № 272 від 29 квітня 2008 року (т. 3, а. с. 83), № 284 від 29 травня 2008 року (т. 3, а. с. 84), № 285 від 29 травня 2008 року (т. 3, а. с. 85), № 228 від 23 червня 2008 року (т. 3, а. с. 86), № 229 від 23 червня 2008 року (т. 3, а. с. 87), № 152 від 9 липня 2008 року (т. 3, а. с. 88), № 283 від 29 липня 2008 року (т. 3, а. с. 89), № 284 від 29 липня 2008 року (т. 3, а. с. 90), № 110 від 8 серпня 2008 року (т. 3, а. с. 91), № 247 від 26 серпня 2008 року (т. 3, а. с. 92), № 248 від 26 серпня 2008 року (т. 3, а. с. 93).
При цьому, апеляційним судом визначено, що спір виник внаслідок того, що кошти, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення поточних зобов`язань, зараховувалися податковим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.
Суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку таким діям контролюючого органу, дійшов висновку, що Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов`язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 цього Закону, податковий орган не наділений правом чи обов`язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, апеляційний суд визнав, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов`язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутній податковий борг зі сплати самостійно визначених зобов`язань, про стягнення якого заявлено у позові. Крім того, обставини погашення зазначеної суми боргу підтверджено також судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі №9847/09/9104, №2а-3200/09/0970, №2а-18/11/0970.
Також апеляційний суд зазначив, що з додатково наданих суду апеляційної інстанції витягів з облікової картки платника податків ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" за період 2008-2015 років вбачається, що пеня, нарахована позивачу згідно з розрахунком нарахування пені (т.1, а. с. 57, т.2 а. с. 93) у розмірі 595939,83 грн за несвоєчасну сплату самостійно визначених зобов`язань з акцизного збору в 2007-2008 роках, станом на 31 грудня 2013 року була погашена.
Відносно пені, яка за даними облікової картки платника податків у період 2014-2015 років є непогашеною, апеляційний суд зазначив, що відповідно до пояснень прокурора та представника податкового органу, вказана пеня є нарахованою за несвоєчасну сплату боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000792301/2 та №0000802301/2 від 31 липня 2006 року. Однак, на переконання апеляційного суду, вказана пеня за несвоєчасну сплату боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000792301/2 та №0000802301/2 від 31 липня 2006 року не є предметом розгляду у даній справі, оскільки позивач 9 жовтня 2008 року змінив підставу своїх позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Львівської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору не є сплата (зарахування) акцизного збору за періоди 2007-2008 років за самостійно поданими відповідачем розрахунками. Податковий борг відповідача виник внаслідок донарахувань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000802301/1 та № 0000792301/1 від 3 липня 2006 року, винесеними на підставі акта документальної перевірки № 59/23/00152230 від 6 квітня 2006 року, якими визначено податкове зобов`язання по акцизному збору (інші нафтопродукти) в сумі 12130670,15 грн та по акцизному збору (бензин моторний) в сумі 14401499,66 грн. Відповідно ж до заяви про зміни та доповнення до адміністративного позову від 3 жовтня 2008 року предметом позову додатково є пеня в сумі 595939,83 грн, нарахована відповідно до статті 16 Закону № 2181-III. Таким чином, на переконання прокурора, судом першої інстанції правильно визначено предмет спору та прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Також зазначає, що при здійсненні ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" певних виплат протягом спірного періоду, правомірно відбувалося зарахування фіскальними органами коштів в рахунок погашення податкового боргу за попередній період. Такі дії податкового органу відповідають пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, а також пункту 87.9 статті 87 ПК України.
Доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права прокурор обґрунтовує тим, що апеляційне провадження було відкрито апеляційним судом 24 липня 2015 року, натомість 27 серпня 2019 року, тобто більше ніж через три роки, відповідачем подано доповнення до апеляційної скарги з додатковими доказами, які прийняті апеляційним судом, без з`ясування причин їх неподання до суду першої інстанції.
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області також подало касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору було стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 та № 0000792301/1 від 3 липня 2006 року, грошові зобов`язання за якими набули статусу узгоджених. Зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги та зробив необґрунтований висновок щодо зміни позовних вимог. Про те, що зміна позовних вимог не відбулася, свідчить те, що позивач, надаючи заперечення та доповнення до заперечення по даній справі вже у лютому-березні 2011 року посилається на неузгодженість сум, заявлених до стягнення, оскільки на той період повідомлення-рішення, що стали підставою для стягнення податкового боргу з ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", судом скасовані. Також, подаючи клопотання про зупинення провадження у справі від 27 травня 2015 року ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" погоджується, що податкове зобов`язання з акцизного збору за липень-вересень 2004 в сумі 26532169,81 донараховане товариству на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 та № 000079231/1 від 3 липня 2006 року, згідно з якими відбувається стягнення боргу у справі № 2а-2487/08/0970. Також і Львівський апеляційний адміністративний суд, задовольняючи у цій справі аналогічне клопотання відповідача від 13 вересня 2016 року, зазначає, що податкове зобов`язання з акцизного збору донараховано ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 та № 000079231/1 від 3 липня 2006 року, на підставі яких стягується борг у даній справі.
У зв`язку з наведеним, на переконання ГУ ДФС, необґрунтованою є позиція апеляційного суду, що стала основою для ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що відбулась зміна позовних вимог, в результаті якої стягненню підлягали суми податкового бору, які виникли виключно відповідно до розрахунків з акцизного збору за період листопад-грудень 2007 року та січень-серпень 2008 року, а не відповідно до вищевказаних податкових повідомлень-рішень, як було фактично.
Також позивач зазначає, що при здійсненні ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" певних виплат протягом спірного періоду, правомірно відбувалося зарахування фіскальними органами коштів в рахунок погашення податкового боргу за попередній період. Такі дії податкового органу відповідають пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, а також пункту 87.9 статті 87 ПК України. Зазначає, що аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №815/5491/16.
Відповідач надіслав відзив на касаційні скарги, в якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг та правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Також Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало клопотання про заміну сторони ГУ ДФС на його правонаступника - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС в Івано-Франківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29 серпня 2019 року №7 "Про початок діяльності Головного управління ДПС в Івано-Франківській області" розпочато виконання Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області функцій і повноважень Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, яке реорганізується шляхом приєднання до ГУ ДПС.
У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про заміну сторони у справі, замінивши позивача Головне управління ДФС в Івано-Франківській області його правонаступником Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, для якого відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У судовому засіданні заявники касаційних скарг підтримали свої доводи, викладені у них. Просили касаційні скарги задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач проти задоволення касаційних скарг заперечив, посилався, зокрема, на те, що у 2008 році у позивача не було правових підстав для звернення до суду з цим позовом, оскільки грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу угоджених лише у лютому 2015 року. Також звернув увагу суду на ту обставину, що заявлений до стягнення податковий борг 2008 року не може бути стягнутий на даний час у зв`язку зі спливом 1095-денного терміну.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову, суд апеляційної інстанції з посиланням на частину 2 статті 11 КАС України виходив з того, що після подання позову у даній справі прокурор у своїй заяві від 9 жовтня 2008 року про зміну та доповнення позову змінив підстави позову, а тому подальший розгляд справи про стягнення податкового боргу мав відбуватися виключно в межах наведених обставин його виникнення (на підставі самостійно визначених особою зобов`язань). З огляду на це апеляційний суд вважав помилковим дослідження судом першої інстанції існування у відповідача податкового боргу, який ним добровільно не сплачується, а з посиланням на зміну вимог та підстав позову обмежився лише перевіркою факту сплати сум, які самостійно були визначені за поданими відповідачем розрахунками з акцизного збору за період листопад - грудень 2007року, січень-серпень 2008 року.
Отже, важливим у цій справі є питання здійснення зміни позивачем предмету та підстав позову і додержання у зв`язку із цим судами попередніх інстанцій вимог щодо виходу за межі позовних вимог.