ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2020 року
Київ
справа №640/20691/18
касаційне провадження №К/9901/26623/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у письмовому проваджені касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 (суддя: Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Пилипенко О.Є., Кучма А.Ю.) у справі № 640/20691/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про визнання протиправною та нечинною постанови,
В С Т А Н О В И В:
07.12.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - позивач або ПАТ "Рівнегаз") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, Регулятор, Нацкомісія або НКРЕКП) від 23.11.2018 №1511 "Щодо заборони ПАТ "Рівнегаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" (далі - Постанова НКРЕКП № 1511).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, зазначав, що Постанова НКРЕКП № 1511 прийнята з порушенням законодавчо визначених порядку та процедури, без дотримання основних принципів регуляторної політики, без погодження з іншими Міністерствами і відомствами, а також з перевищенням повноважень та з порушенням балансу інтересів споживачів, держави і суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, тому є незаконною та необґрунтованою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 адміністративний позов було задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано Постанову НКРЕКП № 1511 з мотивів того, що у відповідача були відсутні достатні правові підстави для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови. Крім того, стягнуто на користь ПАТ "Рівнегаз" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та за результатами розгляду апеляційної скарги прийняв постанову від 11.09.2019 про відмову Регулятору у задоволенні апеляційної скарги, відповідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 залишив без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 640/20691/18, відмовити у задоволенні позову АТ "Рівнегаз" (правонаступник ПАТ "Рівнегаз"), а також стягнути з АТ "Рівнегаз" на користь НКРЕКП понесені судові витрати.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач покликався на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення, що має бути скасоване.
Зокрема, скаржник стверджує про те, що суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного тлумачення та застосування низки нормативно-правових актів, які регулюють питання газопостачання, неповного з`ясування обставин справи, необґрунтовано відхилили доводи НКРЕКП та не взяли до уваги, що розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) були розраховані з урахуванням втрат, які виникають, в тому числі у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов, та включені до тарифу споживача, а отже, стягнення додаткових виплат із побутових споживачів є неправомірним.
За позицією Регулятора, чинними нормативно-правовими актами величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків визначено виключно для непобутових споживачів, тому застосування коефіцієнтів приведення до стандартних умов операторами газорозподільних мереж відносно побутових споживачів є неправомірним.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу № 640/20691/18 з суду першої інстанції.
25.10.2019 позивач подав до Верховного Суду відзив, де просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 залишити без змін.
Третя особа правом на подання касаційної скарги або відзиву не скористалась.
Позивач неодноразово звертався із клопотаннями про прискорення розгляду касаційної скарги оскільки відсутність остаточного рішення у справі негативно впливають на правову визначеність в взаємовідносинах із Регулятором.
В порядку визначеному статтею 31, пунктом 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), за результатом повторного автоматизованого розподілу справи визначений наступний склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Кравчук В.М., Шарапа В.М.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "Рівнегаз" згідно з інформацією, зазначеною у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, є юридичною особою та здійснює, у тому числі (…), розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, є оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ).
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі -Кодексу ГРС) основними функціями Оператора ГРМ, зокрема, є:
- забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з газотранспортної системи (ГТС) та інших джерел до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів;
- забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ;
- формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об`єктах суб`єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.
Отже, на АТ "Рівнегаз", як оператора ГРМ, покладені функції, у тому числі, здійснення комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.
За позицією судів першої та апеляційної інстанцій, здійснюючи комерційний облік природного газу в газорозподільній системі, після отримання показників лічильників побутових споживачів, АТ "Рівнегаз", з жовтня 2018 року приводить такий об`єм природного газу до стандартних умов для побутових споживачів, що мають прилади обліку газу, лічильники яких не обладнані корекцією температури та тиску газу до стандартних умов.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приведення об`єму природного газу до стандартних умов, передбачене розділом XV Кодексу ГРС та Типовим договором розподілу природного газу, які набрали чинності 27.11.2015 та 01.12.2015 відповідно, здійснюється у відповідності до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 №116.
Проте за позицією регулятора, такі дії порушують норми законодавства, призводять до додаткових нарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, оскільки приведення до стандартних умов вже включено до складу тарифу.
23.11.2018 Регулятором прийнята оскаржувана постанова №1511.
В якості нормативного обґрунтування підстав прийняття постанови № 1511, відповідач послався на статтю 4 Закону України від 09.04.2015 №329-VIII "Про ринок природного газу" (далі - Закон №329-VIII) та статтю 17 Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII).
Метою прийняття постанови № 1511 зазначений захист споживачів природного газу, які звернулись до відповідача.
Постановою № 1511:
1. Заборонено ПАТ "Рівнегаз" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.
2. У разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ "Рівнегаз" об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПАТ "Рівнегаз", необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.
Постанова №1511 та підстави її прийняття є предметом спору у цій справі.
В касаційній скарзі Регулятор обґрунтував прийняття Постанови № 1511 приведенням позивачем об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, (що) має наслідком збільшення "спожитих" об`ємів газу населенням. Проте не навів будь-якої інформації про наслідки приведення об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов (розрахунків, впливу на ціну тощо).
Регулятор вважає, що такі дії ПАТ "Рівнегаз" призводять до збільшення суми кінцевої оплати за природний газ, які населення отримує кожного місяця. За позицією скаржника, побутові споживачі змушені сплачувати нараховані позивачем об`єми природного газу, які вони насправді не спожили, що в свою чергу порушує права побутових споживачів та призводить до додаткового навантаження на бюджет України, у зв`язку із гарантуванням державного соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, передбаченого законодавством України.
Позивач неодноразово звертався із клопотаннями про прискорення розгляду касаційної скарги оскільки відсутність остаточного рішення у справі негативно впливають на правову визначеність у взаємовідносинах із Регулятором.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої - третьої статті 1 Закону № 1540-VIII Нацкомісія є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор (Нацкомісія) є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1540-VIII Нацкомісія здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;
2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
4) державного контролю та застосування заходів впливу;
5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Комісії (Регулятора) є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
У статті 14 Закону № 1540-VIII визначено порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень, відповідно до частин першої та другої якої засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
За правилами частини п`ятої статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід`ємна частина протоколу.
Підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюється у порядку, визначеному цим Законом (частина перша статті 15 Закону № 1540-VIII).
При цьому, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
За змістом зазначених вище законодавчих положень оскаржувана постанова Нацкомісії від 23.11.2018 № 1511 не є регуляторним актом, оскільки положення даної постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
Водночас вказана постанова, хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена, у свою чергу, щодо конкретно визначеної юридичної особи - ПАТ "Рівнегаз".
Таким чином, спірна постанова комісії є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, реалізуючи завдання адміністративного судочинства, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
Тобто, акт індивідуальної дії, що є предметом спору у цій справі, також підлягає судовій ревізії на предмет відповідності (підставності, меж повноважень та способу його прийняття) вимогам законодавства, що регулюють спірні відносини.
Так, відповідно до статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Нацкомісія, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до її компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Комісії.
Також, Нацкомісія має право приймати рішення з питань, що належать до її компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільчих систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон № 329-VIII.
Згідно із пунктом 32 статті 1 Закону №329-VIII Регулятор - це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
За приписами частини першої статті 4 Закону №329-VIII державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №329-VIII до основних завдань Регулятора на ринку природного газу, у тому числі (…) належать затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, моніторинг застосування тарифів, інших платежів, пов`язаних із доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи, а також моніторинг застосування та забезпечення дотримання методологій визначення таких тарифів та платежів.
На реалізацію вимог статті 20 Закону № 1540-VII, статті 6 Закону України від 13.04.2017 №2019-VIII "Про ринок електричної енергії", статті 4 Закону № 329-VIII, статті 6 Закону України від 09.07.2010 № 2479-VI "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Нацкомісія постановою від 14.09.2017 № 1120 затвердила Порядок здійснення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, моніторингу ринків у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до підпункту 3 пункту 9.1 якого, у випадку виявлення за результатами моніторингу невідповідності (порушення) провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання у сферах енергетики та/або комунальних послуг вимогам чинного законодавства СП з моніторингу готує пропозиції Голові та членам Нацкомісії щодо необхідності застосування заходів контролю до суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Водночас частина п`ята статті 4 Закону №329-VIII закріплює за Регулятором, зокрема, право видавати обов`язкові для виконання суб`єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення та встановлювати тимчасові тарифи на транспортування, розподіл, зберігання (закачування, відбір) природного газу (щодо газосховищ, до яких застосовується регульований режим доступу відповідно до статті 48 цього Закону).
Отже, за позицією відповідача, прийняття оспорюваної постанови не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що дійсно, в контексті даних правовідносин, прийняття оспорюваної постанови не потребувало додержання відповідачем порядку, передбаченого статтею 15 Закону № 1540-VIII, оскільки вона не є регуляторним актом.
Разом з цим, зокрема Законом № 1540-VIII передбачено й інші процедури здійснення державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема шляхом державного контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг та застосування заходів впливу, а також використання інших засобів, передбачених законом з додержанням порядку прийняття Регулятором рішень, визначеного у статті 14 Закону № 1540-VIII .
Так, особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг визначені у статті 19 Закону № 1540-VIII, за змістом частини першої якої Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Отже, законодавцем встановлено види перевірок суб`єктів господарювання за дотриманням ними законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, що здійснюються Нацкомісією (планова, позапланова виїзна та невиїзна перевірки), передумовою яких, як зазначено у частині другій статті 19 Закону № 1540-VIII, є прийняття відповідного рішення Регулятором.
Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 19 Закону № 1540-VIII для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Під час здійснення державного контролю Регулятор має право:
1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов;
2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу;
3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю;
5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень;
6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.
У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.
Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
Відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг у вигляді, зокрема, санкцій та адміністративних стягнень передбачені статтею 22 Закону № 1540-VIII.
Так, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення (частина друга статті 22 Закону №1540-VIII).
Передумови та порядок проведення Нацкомісією планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг визначені у частині шостій статті 19 Закону № 1540-VIII.
Щодо позапланових перевірок, то на думку колегії суддів, з метою усунення зловживань з боку контролюючого органу, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для проведення позапланової виїзної перевірки та строки її проведення. А саме:
1) подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю;
2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав;
3) обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов;
4) перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок.
Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів (частина сьома статті 19 Закону № 1540-VIII).
Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону № 1540-VIII позапланова невиїзна перевірка проводиться виключно у приміщенні Регулятора або його територіального органу.
Підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, є:
1) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації;
2) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірних даних у звітності в установлений Регулятором строк або в інших документах;
3) неподання копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора.
Додатково слід зазначити, що Нацкомісія постановою від 14.06.2018 № 428 затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, дія якого поширюється на суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності (далі - ліцензіати) та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Нацкомісією у сфері енергетики та у сфері комунальних послуг та установлює певні процедури, зокрема організації та проведення планових та позапланових перевірок; оформлення результатів перевірок; контроль за виконанням рішень Нацкомісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що законодавець встановив для Нацкомісії чіткі повноваження, підстави та алгоритм дій, яких Регулятор зобов`язаний дотримуватись, здійснюючи державне регулювання шляхом державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. До того ж процедура моніторінгу ринків у сферах енергетики та комунальних послуг також відсилає до застосування заходів контролю до суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг у випадку виявлення за результатами моніторингу невідповідності (порушення) провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання у сферах енергетики та/або комунальних послуг вимогам чинного законодавства.
Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій оспорювана постанова відповідача ухвалена, зокрема у зв`язку із зверненнями до нього споживачів природного газу та з метою захисту їх прав. До того ж, як видно із змісту такого звернення споживача, останній просив Нацкомсію відповідно до її повноважень, передбачених пунктом 11 частини першої статті 17 та статті 19 Закону № 1540-VIII, провести перевірку обставин щодо приведення позивачем об`ємів природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовим споживачем.
Колегія суддів зазначає, що для захисту прав споживачів природного газу законодавець окрім такого контрольного заходу, як позапланова перевірка на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав (пункт 2 частини сьомої статті 19 Закону № 1540-VIII), передбачив також досудову процедуру вирішення спорів, зокрема шляхом розгляду скарг споживачів щодо порушення їхніх прав та інтересів суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послу, яка визначена у статті 21 Закону № 1540-VIII.
У такій процедурі вирішуються питання щодо:
1) доступу/приєднання до електричних, теплових та газових мереж, нафто- та продуктопроводів, мереж централізованого водопостачання і водовідведення;
2) дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов;