ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №759/10085/17
адміністративне провадження №К/9901/22424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання неправомірними дії та зобов`язання здійснити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просила:
визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати пенсії на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом;
зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 1 вересня 2015 року з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем позивачу призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та розмір пенсійних виплат, які проводяться позивачу, є меншим, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а тому суд визнав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу Правобережного об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві задоволено; постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір страхового стажу позивачки є меншим ніж передбачено частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із чим ОСОБА_1 не має права на отримання пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, тому пенсія позивачці призначена та виплачується відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком у розмірі 949 грн відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак ця сума починаючи з 1 вересня 2015 року є значно меншою за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, передбачений Законом України "Про державний бюджет на 2015 рік". Зазначене, на думку позивача, суперечить частині третій статті 46 Конституції України, відповідно до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Однак, судом апеляційної інстанції, в порушення положень частини третьої статті 46 Конституції України прийнято незаконне та необґрунтоване судове рішення, тоді як судом першої інстанції прийнято рішення, яке відповідало закону.
Позиція інших учасників справи
9 січня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №759/10085/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №759/10085/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.
З касаційною скаргою позивачем подано клопотання про участь у розгляді справи, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та з 14 травня 2013 року перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 949 грн.
17 травня 2017 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії та виплатити їй різницю між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність та виплаченою їй пенсію за період з 1 січня 2015 року та надалі проводити виплати.
Проте, листом від 2 червня 2017 року №1027/01/М-877 Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Також, у відповіді зазначалося, що пенсія призначена і виплачується згідно з вимогами чинного законодавства.
Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернулася з даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).