ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа №161/16391/16-а
адміністративне провадження №К/9901/32263/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кравчука В.М., суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області
на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2017 року (суддя Олексюк А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (колегія у складі суддів Сеника Р.П., Обрізко І.М., Попка Я.С.)
у справі № 161/16391/16-а
за позовом директора товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "КАСКАД" Пархонюка Володимира Федоровича
до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля Андрія Івановича
про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення.
УСТАНОВИВ:
1. 06.12.2016 позивач звернувся до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Дубеля Андрія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, в якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, просив поновити строк звернення з адміністративним позовом до суду, визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову, стягнути з відповідача в його користь понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.
2. Позовні вимоги мотивує тим, що постановою відповідача в справі про адміністративне правопорушення № 333 від 18.11.2016 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 18842 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн. Позивач не погоджується з постановою, вважає її протиправною, оскільки була винесена на підставі перевірки товариства, яка фактично не проводилась.
3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову №333.
4. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що з дня набрання чинності Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 № 208/94-ВР (введений в дію постановою Верховної Ради України № 239/94-ВР від 10.11.1994), стаття 1 Закону встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, в той час як Закон у первинній його редакції не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об`єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої статті 1 абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 № 1988-ІІІ).
5. Отже, погодження добудови до існуючих приміщень, загальною площею 67,1 кв.м, виробничо-комерційному підприємству "Каскад" по вул. Косачів, 8, в м. Ковелі на власній території у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею за №118 від 28.11.1997, відбулося згідно рішення виконавчого комітету Ковельської ради від 20.04.2000 № 143 "Про погодження добудови до власних приміщень" вже після проведення ТзОВ "ВКП "Каскад" такої добудови в межах правових норм і в спосіб встановлений тими законодавчими актами України, які були чинними на той час.
Зазначена позиція узгоджується з висновками, які зробив Верховний Суд України під час перегляду адміністративної справи № 21-433а/13 у спорі аналогічної категорії та вказав у постанові від 04.03.2014.
6. Посилання відповідача на недотримання ТзОВ "ВКП "Каскад" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" в редакції цих нормативно-правових актів, яка діяла станом на квітень 2013 року є безпідставними.
7. 09.10.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017. Скаржник просив скасувати оскаржувані рішення, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 у зазначеній справі було відкрито провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду.
9. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що суди попередніх інстанцій не приділили уваги наданим Відповідачем доводам. Зазначає, що на момент закінчення будівництва у позивача був обов`язок ввести об`єкт у експлуатацію, однак це не враховано судом першої інстанції. Також не взято до уваги те, що актом перевірки від 10.11.2016 та протоколом про адміністративне правопорушення від 10.11.2016 встановлено, що позивачем не виконано вимоги припису від 08.04.2013 №22 щодо усунення порушень містобудівного законодавства.
10. Покликається на преюдиційне значення справи №803/971/13-а, в якій, зокрема, оскаржується припис від 08.04.2020 №22, за невиконання якого Позивача і притягнуто до відповідальності, що є предметом даного спору.
11. У відзиві від 06.11.2017 Позивач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки оскаржувана постанова про притягнення до відповідальності є протиправною, була винесена на підставі перевірки товариства, яка фактично не проводилась.
12. Оцінюючи наведені доводи, Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.
13. Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.